Есеї. Перша серія
Ральф Волдо Емерсон, 1841
Чому ми відпускаємо власну думку, а потім із соромом чуємо її від іншого? Ральф Волдо Емерсон відповідає на це у дванадцяти есеях, і насамперед у «Довірі до себе» та «Компенсації». Це книга про те, як слухати своє судження, не плутаючи його з примхою, і чому за все в житті доводиться платити.
Кому підійде
Для тих, хто часто підлаштовується під чужу думку, боїться здатися непослідовним, шукає себе в переїздах і чужих прикладах або хоче розібратися, де закінчується довіра до себе і починається впертість.
У кожному геніальному творі ми впізнаємо власні відкинуті думки: вони повертаються до нас із якоюсь відчуженою величчю.
Твоя думка в чужих вустах
Уяви розмову, під час якої тобі спадає на думку проста ідея. Усі довкола кажуть інше, і ти її відпускаєш: якщо ніхто так не думає, мабуть, вона неважлива. Через тиждень хтось інший вимовляє саме її, впевнено і вголос, і тобі лишається із соромом прийняти власну думку з чужих рук. Цю сцену майже двісті років тому описав Ральф Волдо Емерсон, і для нього вона була не прикрою дрібницею, а головною хворобою людини.
1841 року Емерсон, колишній священник із маленького містечка Конкорд, видав дванадцять есеїв: про історію, кохання, дружбу, розсудливість, героїзм, мистецтво. Крізь усі проходить одна думка. За Емерсоном, усі люди мають один спільний розум, і кожна людина відкрита йому напряму. Отже, те, що ти по-справжньому бачиш на власні очі, може виявитися правильним і для інших, і не треба спершу питати дозволу в книжок, традицій і більшості.
Серце збірки — два есеї. «Довіра до себе» пояснює, чому варто слухати власне судження і що заважає це робити. «Компенсація» показує, чому це не запрошення до егоїзму: світ, за Емерсоном, влаштований як терези, і за все в ньому доводиться платити.
Це філософія, а не інструкція, і з нею можна сперечатися. Далі аргумент піде крок за кроком: страх чужого невдоволення, страх суперечити самому собі, питання про те, чому саме варто довіряти, ціна кожної речі і сила, яка виростає зі слабкості.
Усмішка, від якої зводить обличчя
Емерсон знав чоловіка, який одного разу, в пориві релігійного почуття, перестав казати компліменти і світські дрібниці. З кожним зустрічним він заговорював про найважливіше, звертаючись просто до його совісті. Спочатку всі вирішили, що він збожеволів. Але він не відступав, і з часом сталося несподіване: ніхто зі знайомих уже не намагався йому брехати чи відбутися балачками про ціни та новини. Його прямота змушувала інших відповідати тим самим.
Емерсон розповідає цю історію, щоб показати, як рідко ми так живемо. За його словами, суспільство схоже на акціонерну компанію, де за хліб платять свободою: кожен погоджується віддати частину себе, щоб надійніше отримати свій шматок. Найзатребуваніша чеснота в ньому — конформізм, тобто готовність думати і діяти як усі.
Це має свою ціну, і Емерсон її називає. Звичаї, які для тебе давно померли, розпорошують сили. Ти підтримуєш церкву, в яку не віриш, голосуєш за партію за звичкою, і за всіма цими ширмами вже не розгледіти, хто ти насправді. Він згадує проповідника, про якого наперед знаєш: жодного живого слова не буде, бо той пообіцяв собі дивитися лише на дозволений бік питання. А в товаристві, де нам незатишно, у нас з'являється «дурне обличчя похвали», вимушена усмішка, від якої зводить м'язи.
Чому так важко зупинитися? Бо за несхожість світ карає невдоволенням. Емерсон пропонує оцінити його тверезо: кислі обличчя юрби, як і її усмішки, зазвичай не мають глибокої причини — їх надягають і знімають, «як дме вітер і як велить газета». В есеї про розсудливість він додає: ти боїшся сусіда, але й сусід боїться тебе. Здалеку люди погрожують, а зблизька виявляються такими самими непевними.
Нонконформіст, за Емерсоном, — це не той, хто сперечається з усіма підряд, а той, хто спершу перевіряє, чи справді добре те, що заведено називати добрим. Його порада коротка: роби свою роботу, і я впізнаю тебе.
Про автора
Ральф Волдо Емерсон (1803-1882), американський філософ, поет і есеїст, колишній священник, одна з головних постатей трансценденталізму. «Есеї. Перша серія» вийшли 1841 року.
Усі книги автора: Ральф Волдо Емерсон
Поняття з книги
- Шекспір
- Сократ
- Коперник
- Нью-Гемпшир
- Конкорд: Невелике місто в американському штаті Массачусетс, де Емерсон прожив більшу частину життя.
- компенсація: В Емерсона закон, за яким кожне надбання має свою ціну, а кожна втрата — своє відшкодування. Це його філософська ідея, а не доведений закон природи.
- конформізм: Готовність думати і діяти так, як заведено довкола, підлаштовуючись під думку більшості.
- нонконформіст: Людина, яка не приймає загальноприйняте на віру і живе за власним судженням. В Емерсона це насамперед той, хто перевіряє, чи справді добре те, що прийнято вважати добрим.
- Галілей: Галілео Галілей (1564-1642), італійський учений, один із перших, хто спрямував телескоп на небо; за підтримку вчення Коперника його засудив церковний суд.
- галс: Відрізок шляху вітрильного судна, яке йде проти вітру не прямо, а повертаючи то в один, то в інший бік.
- інтуїція: В Емерсона це первинна, безпосередня мудрість, яку людина не виводить із міркувань і не отримує від учителів. Поняття автора, а не науковий термін.
- Наддуша: Назва, яку Емерсон дав єдиному розуму, спільному для всіх людей і всієї природи. Це філософське і релігійне уявлення автора, а не наукове поняття.
- Вермонт: Невеликий сільський штат на північному сході США, сусідній із Нью-Гемпширом.
- баньян: Тропічне фігове дерево, яке пускає повітряне коріння і розростається в цілий гай із широкою тінню.
Усі поняття
Схожі книги
Читати в Livria