Психологія управління
Ліліан Гілбрет, 1914
Чому в одних командах працюють охоче, а в інших тягнуть час? Ліліан Гілбрет, інженерка і психологиня, у 1914 році подивилася на систему Тейлора очима психолога. Ти дізнаєшся, як видимий особистий результат, чесний рахунок, записаний спосіб і навчання змінюють те, що відбувається в голові працівника.
Кому підійде
Для керівників, наставників і всіх, хто хоче зрозуміти, як спосіб управління змінює думки, сили і старанність працівника.
Працівник по-справжньому співпрацює, не лише руками, а й волею та розумом, тільки тоді, коли відчуває, що його розум є частиною того розуму, який спрямовує роботу.
Скільки вас там у ямі?
Ліліан Гілбрет наводить стару байку з будов. Майстер квапливо обходить ділянку і зупиняється біля глибокої ями, яку копають під фундамент. Він гукає вниз: «Скільки вас там?» Знизу відповідають: «Семеро». І майстер кидає: «Половина, вилазьте». Гілбрет називає цю сцену майже ідеальною картиною старого управління: рішення швидке, упевнене і ухвалене без найменшого уявлення про те, що відбувається в ямі.
У 1914 році, коли вийшла книжка, уміння керувати людьми вважали вродженим даром. Вірили, що навчитися йому можна, лише дивлячись на інших начальників, а в кого до цього немає хисту, тому й пробувати марно. Гілбрет, інженерка і психологиня, запропонувала вивчати управління як науку. Психологія управління для неї — питання про те, як розум, що спрямовує роботу, впливає на цю роботу і як робота потім впливає на розум працівника.
Її головна думка звучить просто: у доброму управлінні в центрі стоїть людина, а не робота. Інструменти, матеріали і способи підганяють під людину, бо саме її розум вирішує, скільки і як вона зробить. Біда старих порядків, за Гілбрет, не в злому намірі начальників. Там просто ніхто точно не знає, як краще робити роботу і скільки може зробити кожен, а досвід передається на словах і спотворюється дорогою.
Гілбрет розбирає систему Фредеріка Тейлора, яку тоді називали так: наукове управління. Вона писала як переконана прихильниця цієї системи, тому її висновки варто читати як погляд свого часу. Але питання вона ставить і сьогоднішнім керівникам, і тим, ким керують. Далі — шість розділів про те, що відбувається в голові людини на роботі і що з цього можна взяти собі. Почнімо з найпростішого: чи видно твою роботу.
Стос дров, що росте на очах
Гілбрет згадує хлопчаків із лісових країв, які рубали на дрова обрізки дощок. Робота легка, купка в кожного своя, і хлопчик із задоволенням дивиться, як росте його стос дров. А в безликій бригаді, де ніхто не знає, хто скільки зробив, людину помічають рідко: лише коли вона працює помітно краще чи помітно гірше за інших, і то випадково.
Звідси перша опора книжки: одиниця управління — не бригада, а окрема людина. Коли результат кожного видно окремо, у людини з'являються відповідальність, азарт і ясність. А головне, вона отримує змогу бути особистістю, а не частиною натовпу. Систему Тейлора в ті роки лаяли за те, що вона перетворює людей на машини. Гілбрет відповідає, що все навпаки: саме окремий облік повертає людині обличчя.
Їй важливо і те, щоб слід роботи лишався. Каменяр за давніх часів ставив свою позначку на обтесаний камінь, хоча знав, що в стіні її майже ніхто не побачить. Актори і співаки її часу охоче записувалися на плівку і платівки, бо робота сцени вмирає разом із вечором. Те саме бажання залишити слід, на думку Гілбрет, має і робітник, тільки без оплесків. Вона наводить слова, які написав психолог Вільям Джеймс, про те, як важко лишатися непоміченим.
Гілбрет радить не зупинятися на дошці з цифрами. Хай людина сама записує свій виробіток: тоді вона щохвилини знає, де стоїть, і уважніша до справи. Фотографії найкращих працівників можна віддати їм додому, щоб родина побачила, чим людина зайнята цілий день. А завдання на картці підписує той, хто його склав, і великими літерами пише: якщо вказівки виконати не можна, майстер одразу йде до того, хто підписав.
Як застосувати це сьогодні, якщо ти керуєш: зроби так, щоб результат кожного було видно окремо, хоча б одним рядком. А якщо працюєш там, де все зливається в спільний казан, веди власний рахунок зробленого. Це не стеження, а спосіб побачити свій стос дров.
Про автора
Ліліан Моллер Гілбрет (1878-1972) була американською інженеркою і психологинею, однією із засновниць психології праці. Разом із чоловіком Френком Гілбретом вона вивчала рухи робітників і виховувала дванадцятьох дітей.
Усі книги автора: Ліліан Гілбрет
Поняття з книги
- Джеймс
- Тейлор
- Хронометраж
- Наукове управління: Система організації праці, яку запропонував Тейлор: роботу ділять на операції, вимірюють їхній час, знаходять найкращий спосіб, навчають йому і платять за виконане завдання. Так її називали на початку XX століття.
- Заміс: Порція бетону, яку готують за один раз у бетономішалці.
- Опалубка: Тимчасова форма, зазвичай дерев'яна, у яку заливають бетон, поки він не затвердне.
- Диктофон: Тут: прилад початку XX століття, який записував мовлення на валик, що обертався, щоб потім її передрукували.
- Мундштук: Тут: розтруб, у який говорять, щоб голос записався.
- Підмайстер: Учень ремісника, який опановує справу, допомагаючи досвідченому майстрові.
- Гантт: Генрі Гантт (1861-1919), американський інженер, соратник Тейлора, автор системи премій за виконане завдання і відомої діаграми для планування робіт.
Усі поняття
Схожі книги
- Гарна стратегія. Погана стратегія. У чому різниця і чому це важливо, Річард Румельт
- Від хорошого до величного, Джим Коллінз
- Величні за власним вибором. Невизначеність, хаос і удача: чому одні досягають успіху всупереч усім перешкодам, Джим Коллінз, Мортен Гансен
- Хагакуре, Ямамото Цунетомо
- Результативний менеджмент, Ендрю Гроув
- Закони людської природи, Роберт Грін
- Дівчата на межі, Донна Наказава
- Вісім релігій, які правлять світом, Стівен Протеро
Читати в Livria