Громадська думка
Волтер Ліппман, 1922
Ти впевнено міркуєш про війни, вибори й чужі країни, яких не бачиш на власні очі. Волтер Ліппман у 1922 році показав, що ми діємо не за самим світом, а за картинками в голові, складеними з того, що пропустила цензура, з уривків новин і готових образів. Ти дізнаєшся, як ці картинки складаються і де вони обманюють, і отримаєш запитання, які допомагають відрізнити світ від мапи.
Кому підійде
Для тих, хто щодня читає новини і хоче розуміти, звідки береться впевненість у подіях, яких ніхто з нас не бачив, і як помічати власні стереотипи.
Здебільшого ми не спершу бачимо, а потім визначаємо, а спершу визначаємо, а потім бачимо.
Шість тижнів дружби з ворогом
Уяви острів посеред океану в 1914 році. На ньому живуть кілька англійців, французів і німців. Телеграфу немає, поштовий пароплав приходить раз на шістдесят днів. У середині вересня вся колонія збирається на пристані, щоб дізнатися від капітана, чим закінчився гучний паризький судовий процес. І дізнається інше: уже шість тижнів англійці та французи воюють з німцями. Увесь цей час сусіди по острову поводилися як друзі, хоча їхні країни були ворогами.
Волтер Ліппман, американський журналіст, відкриває цією історією книжку 1922 року і зауважує: острів'яни не так уже й відрізнялися від решти Європи. Хтось помилявся шість тижнів, хтось шість днів чи шість годин, але кожен мав момент, коли жив у світі, якого вже не було, і довіряв картині у своїй голові.
Звідси головне запитання книжки. Світ, про який ми сперечаємося, майже цілком лежить поза межами нашого погляду: війни, вибори, чужі країни, рішення в далеких кабінетах. Ліппман розбирає, з чого складається наша картина такого світу і де вона з ним розходиться. Винні, на його думку, найчастіше не дурість і не злий намір, а сама будова знання.
Ти побачиш, як сенатори сперечалися про подію, якої не було, як генерали правили зведення з фронту і як одна промова сподобалася людям, що хотіли протилежного. А наприкінці отримаєш запитання, які допомагають помітити, де закінчується світ і починається картинка.
Сенат, який сперечався про те, чого не було
Уранці 29 вересня 1919 року американські сенатори читали за сніданком газету. У ній ішлося про те, що морська піхота США висадилася в області Далмація на Адріатиці за наказом британського Адміралтейства, а американського військово-морського міністерства навіть не спитали. Газета називала це встановленими фактами. Головною темою в Сенаті якраз була Ліга Націй. Із замітки виходило, що іноземці вже командують американськими військами.
Сенатор Нокс обурено зажадав розслідування, але за пів хвилини, відповідаючи колезі, уже міркував, що було б, якби морських піхотинців убили: була б війна. Республіканці, противники Ліги, говорили так, ніби все доведено, а демократ Гічкок доводив, що наказ був законним, бо мир ще не укладено. Обидві сторони сприйняли повідомлення як правду, хоча обговорювали резолюцію про його перевірку. За кілька днів з'ясувалося, що морських піхотинців висадили на прохання італійської влади, щоб захистити італійців, і ті їм подякували.
Ліппман пояснює цю сцену через трикутник: місце події, картина в голові і вчинок у відповідь на картину. Між людиною і світом стає уявлення, складене з повідомлень, здогадів і очікувань, і автор дав йому ім'я: псевдосередовище. Реагуємо ми на нього, а наслідки настають уже в справжньому світі. Картину, за припущенням Ліппмана, підсунула людина, якій важила не Адріатика, а боротьба з Лігою, і картину прийняли, бо вона була дуже потрібна.
Псевдосередовище при цьому не брехня. Світ занадто великий, складний і мінливий, щоб знати його безпосередньо, тому кожен спрощує його до моделі, як мапа спрощує місцевість. Біда починається, коли людина забуває, що тримає в руках мапу, і вважає її самою землею. Два народи нападають один на одного, і кожен певен, що захищається. Вони живуть в одному світі, але думають і відчувають у різних.
Звідси перша звичка. Коли новина викликає сильне почуття, розділи подумки три речі: що сталося, що ти про це знаєш і звідки, і що тобі хочеться зробити. Що зручніша картина для твоєї позиції, то більше причин перевірити, на чому вона тримається.
Про автора
Волтер Ліппман (1889–1974), американський журналіст і політичний оглядач. «Громадська думка» вийшла 1922 року, невдовзі після Першої світової війни.
Усі книги автора: Волтер Ліппман
Поняття з книги
- Сміт
- Лінкольн
- Аристотель
- Г'юз
- Далмація: Історична область на східному узбережжі Адріатичного моря, сьогодні здебільшого в Хорватії.
- Ліга Націй: Міжнародна організація, створена після Першої світової війни для збереження миру. США до неї так і не вступили: Сенат не схвалив мирного договору.
- Нокс: Американський сенатор від Пенсильванії, один із непримиренних противників Ліги Націй.
- Гічкок: Сенатор від Небраски, у 1919 році лідер демократів у Сенаті. У суперечці про Далмацію захищав дії союзників від республіканців, які виступали проти Ліги Націй.
- псевдосередовище: Поняття Ліппмана, а не суворий науковий термін: уявлення про світ, складене з повідомлень, здогадів і очікувань. Воно стає між людиною і реальністю, і людина реагує на нього.
- Верден: Місто на північному сході Франції. Битва під Верденом 1916 року стала однією з найдовших і найкривавіших битв Першої світової війни.
- комюніке: Офіційне повідомлення. Тут — щоденне військове зведення, яке штаб передавав газетам.
- Дуомон: Форт Дуомон, одне з головних укріплень навколо Вердена. Німецькі війська зайняли його в лютому 1916 року.
- метроном: Прилад, який відбиває рівний ритм. У дослідах початку XX століття ним відволікали досліджуваних під час перевірки асоціацій.
- Геттінген: Університетське місто в Німеччині.
- стереотип: У Ліппмана — готовий образ, який культура дає людині заздалегідь і крізь який вона сприймає людей і події.
- Східний фронт: Лінія боїв між Німеччиною з її союзниками і Росією в Першій світовій війні. Фронт розпався, коли Росія 1918 року вийшла з війни.
- Фіуме: Портове місто на Адріатиці, сьогодні хорватська Рієка. Після Першої світової війни за нього сперечалися Італія і нове південнослов'янське королівство.
- Лузітанія: Британський пасажирський лайнер, потоплений німецьким підводним човном 1915 року. Серед загиблих були американці.
- Вільсон: Вудро Вільсон (1856–1924), президент США у 1913–1921 роках, головний прихильник Ліги Націй.
- виробництво згоди: Вислів Ліппмана з цієї книжки: давнє мистецтво домагатися загальної згоди, яке, за його словами, стало точнішим завдяки психології та новим засобам зв'язку.
- клерк: Службовець, який веде записи й документи. Тут — урядовець округу, який реєструє банкрутства.
- Ленін: Володимир Ленін (1870–1924), керівник більшовиків і радянської держави. Ліппман наводить випадок, коли газети з ненадійного джерела знову і знову повідомляли про його смерть.
- Гельсінгфорс: Стара назва Гельсінкі. За Ліппманом, через це місто та інші європейські столиці йшло багато неперевірених відомостей про революційну Росію.
Усі поняття
Схожі книги
- Анти-Карнегі, або Людина-маніпулятор, Еверетт Шостром
- Чорнобиль. Історія катастрофи, Адам Хіґґінботам
- Ненасильницьке спілкування: мова життя, Маршалл Розенберґ
- Поштовх. Як допомогти людям ухвалювати правильні рішення щодо здоров'я, добробуту і щастя, Річард Талер, Касс Санстейн
- Про хлопчиків і чоловіків, Річард Рівз
- Генії і аутсайдери, Малкольм Гладуелл
- Hygge. Секрет данського щастя, Майк Вікінг
- Маленькі нариси про любов і чесноту, Гевлок Елліс
Читати в Livria