Друга гора. У пошуках морального життя
Девід Брукс, 2019
Чому успіх, заради якого працюєш роками, може залишити всередині порожнечу? Девід Брукс, який сам пережив розлучення і самотність, розповідає про дві гори: перша — про кар'єру і «я», друга — про людей і зобов'язання. Ти дізнаєшся, що відбувається в долині між ними і які чотири зобов'язання допомагають піднятися на другу гору.
Кому підійде
Для тих, хто починає життя заново: після переїзду, розставання або коли колишнє більше не тішить. І для тих, хто багато чого досяг, але дедалі частіше питає себе, невже це все.
Зрештою гіперіндивідуалізм створює самотніх, зайнятих собою людей, які відчувають, що в їхньому житті чогось бракує, але навіть не можуть назвати, чого саме.
Довгі вихідні в порожній квартирі
Дві тисячі тринадцятий рік. Девід Брукс — один із найвідоміших журналістів Америки, його колонки багато років виходять у The New York Times, його запрошують виступати по всій країні. А ввечері він повертається до квартири, де нікого немає. Шлюб, що тривав двадцять сім років, закінчився. Діти поїхали вчитися. Як він потім розповідав, вихідні перетворилися на довгу тишу, і йому було самотньо і принизливо.
За шість років, у 2019 році, Брукс видав книжку про те, що з ним сталося і що він побачив навколо. Її головний образ — дві гори. На першу ми піднімаємося заради себе: навчання, кар'єра, репутація. Багато хто в якусь мить зривається з неї в долину. А потім дехто знаходить другу гору, і вона виявляється не продовженням першої, а майже її протилежністю.
Це книжка не про те, як повернути колишнє життя. Вона про те, як знайти нове, коли старе перестало тримати. Брукс називає чотири зобов'язання, які найчастіше піднімають людину на другу гору: покликання, шлюб, віра чи філософія життя і громада. І пояснює, чому вся наша культура заважає їх прийняти.
Якщо ти зараз починаєш життя заново — після переїзду, розставання чи просто тому, що колишнє більше не тішить, — ця книжка багато в чому про тебе. І те, що ти її відкриваєш, — уже крок.
Гора, на яку нас відправляють усі
Першу гору майже ніхто не обирає свідомо. Її показують батьки, школа, друзі і вся культура навколо. Здобути освіту, знайти добру роботу, заслужити повагу, купити дім, створити сім'ю, бути щасливим. Брукс наголошує: це нормальні цілі, і соромитися їх нема чого.
Підйом на першу гору багато чого вчить. Людина дізнається, на що здатна, будує себе, вчиться відповідати за своє життя. Брукс сам пройшов цей шлях дуже успішно і не закликає від нього відмовлятися.
Біда в іншому. Перша гора вся побудована навколо «я»: моя кар'єра, моя репутація, моє щастя. За словами Брукса, на першій горі ми зміцнюємо своє его і визначаємо, хто ми такі. На цьому шляху легко почати бажати не тих речей. Брукс зізнається, що сам звик так дорожити репутацією і своїм часом, що на людей часу майже не лишалося.
Тому головне питання книжки не в тому, добра перша гора чи погана. Питання в тому, що відбувається, коли ти на неї піднімаєшся, а всередині й далі порожньо. Або коли тебе з неї скидає.
Про автора
Девід Брукс — американський журналіст і оглядач, багато років писав колонки для The New York Times. Автор книжок про характер, суспільство і стосунки, засновник проєкту Weave при Аспенівському інституті.
Усі книги автора: Девід Брукс
Поняття з книги
- Сімпсон
- Акедія
- Меритократія
- New York Times
- Вілсон
- Моральна екологія: Поняття Брукса, а не науковий термін: спільний для епохи набір уявлень про те, як жити, що цінувати і чого соромитися.
- Гіперіндивідуалізм: Слово Брукса для крайнього індивідуалізму: переконання, що головне — свобода особистості, а сенс кожен знаходить сам усередині себе.
- Трайбалізм: Племінне мислення: об'єднання людей у групи проти спільного ворога замість справжньої спільності.
- Завіт: У Брукса — союз, заснований на взаємній вірності, а не на вигоді. На відміну від контракту, він створює спільне «ми» і змінює його учасників.
- Колективне кипіння: Вислів із соціології: спільний захват, який люди переживають разом, наприклад у танці чи на святі.
- Благовіщення: У християнстві — звістка ангела Діві Марії про народження Христа. Брукс називає так мить, коли людину вражає краса чи таємниця і народжується її покликання.
- Келлер: Тім Келлер (1950–2023), американський пастор, засновник церкви Redeemer у Нью-Йорку, автор книжки про шлюб «Сенс шлюбу».
- Кошерний: Відповідний кашруту, правилам юдаїзму щодо їжі: що можна їсти і як її готувати.
- Юдаїзм: Релігія єврейського народу, одна з найдавніших монотеїстичних релігій.
- Снайдер: Енн Снайдер, американська журналістка і редакторка. Допомагала Бруксу в роботі над його книжкою про характер, у 2017 році стала його дружиною.
- Флетчер: Кеті Флетчер, мешканка Вашингтона, яка разом із чоловіком Девідом Сімпсоном щотижня годує за своїм столом підлітків із неблагополучних сімей.
- Weave: Проєкт, який Брукс запустив у 2018 році при Аспенівському інституті. Його назва означає «плести»: проєкт підтримує людей, що відновлюють зв'язки у своїх містах.
- Аспенівський інститут: Американський некомерційний дослідницький центр у Вашингтоні, відомий дискусіями про політику і суспільство.
- Реляціонізм: Слово Брукса для способу життя, у центрі якого не окрема людина, а стосунки і зв'язки між людьми.
Усі поняття
Схожі книги
- Розкута душа, Майкл Сінґер
- Так казав Заратустра, Фрідріх Ніцше
- Светр із нуля. Чого я навчилася про життя, поки стригла овець, фарбувала вовну і в'язала найпотворніший светр у світі, Пеггі Оренстайн
- Буддизм — це вогонь!, Роберт Райт
- Йога-сутри Патанджалі, Патанджалі, коментар Свамі Сатчидананди
- Гнів. Мудрість для охолодження полум'я, Тіт Нат Хан
- Усі великі люди думають однаково. Як перетворити пересічне життя на видатне, Енді Ендрюс
- Сигнал і шум. Чому більшість прогнозів виявляються хибними, Нейт Сілвер
Читати в Livria