Теорія дозвільного класу
Торстейн Веблен, 1899
Чому люди готові мерзнути, аби тільки мати пристойний вигляд, і чому підвищення зарплати тішить лише кілька місяців? Американський економіст Торстейн Веблен 1899 року пояснив це одним правилом: повагу дають лише за доказами, а найпереконливіший доказ достатку — це марнотратство. Ти побачиш, як це правило керує нашими витратами, смаком і модою, і навчишся помічати його у власних покупках.
Кому підійде
Для тих, хто хоче зрозуміти, чому нові покупки так швидко перестають тішити, звідки береться сором перед «дешевим» і чому так важко вийти з перегонів за чужим схваленням.
Щоб здобути й утримати повагу людей, мало просто володіти багатством чи владою. Їх треба показати, адже повагу віддають лише за доказами.
Змерзнути, зате мати пристойний вигляд
Торстейн Веблен помітив річ, повз яку всі проходять не замислюючись. У холодному кліматі люди нерідко вдягаються не за погодою. Їм холодно, зате вигляд у них пристойний. Щоб здаватися добре вдягненими, вони погоджуються мерзнути, і майже ніхто не вважає це дивним.
Веблен, американський економіст, 1899 року поставив просте запитання: навіщо людям витрати, від яких життя не стає ні теплішим, ні зручнішим? Він дивився на своє суспільство так, як антрополог дивиться на чуже плем'я: на срібні ложки, газони, циліндри, дворецьких і латину. І про кожен звичай питав, що він доводить про власника.
Його відповідь лягла в основу книжки. Повага дістається тим, хто має багатство, але тільки якщо багатство видно. А найпереконливіший доказ достатку — те, що людина може дозволити собі втратити: час і речі. Дозвільний клас, за Вебленом, — це багаті люди, вільні від корисної праці, і їхній спосіб життя слугує взірцем пристойності для всіх інших.
У цій книжці ти побачиш, звідки взявся сором перед простою роботою, чому нова зарплата швидко перестає тішити, чому дороге здається гарним і чому тим, кому добре, не потрібні зміни. Веблен пише сухо й глузливо, але не засуджує: він пояснює. Почнімо з того, як праця стала принизливою.
Чому проста робота стала соромною
У багатьох мисливських племенах, пише Веблен, чоловік не повинен сам нести додому звіра, якого вбив. По здобич він посилає жінку. Убити небезпечного звіра почесно, а тягти тушу принизливо. У цьому дрібному звичаї Веблен бачить поділ, який пережив тисячоліття: є справи гідні — подвиг, і є справи низькі — щоденна рутина.
Механізм він описує так. Коли громада починає жити війною і полюванням на великого звіра, шану здобуває той, хто довів свою силу. Трофей стає свідченням сили. А робота, яка нічого не доводить, видається долею слабких і підлеглих. Потім думка робить короткий стрибок: якщо праця є ознакою низького становища, то вона низька сама по собі.
Веблен наводить крайні випадки. Полінезійські вожді, за його словами, воліли голодувати, аби лише не піднести їжу до рота власними руками. Він чесно додає, що тут могло діяти й табу на дотик вождя. А про одного французького короля розповідали, що він сидів біля вогню, доки не обпікся так, що вже не одужав. Того слуги, чиїм обов'язком було відсувати королівське крісло, поруч не виявилося, а зробити це самому було нижче від його гідності.
Уся ця історія давніх стадій у Веблена лишається гіпотезою: він сам визнає, що спирається більше на психологію, ніж на етнографію. Але слід, на який він указує, легко знайти в собі. Це звична відраза до «чорної» роботи. Подавати, прибирати й лагодити досі здається чимось нижчим від гідності, хоча чітко пояснити чому не може майже ніхто.
Корисно помічати, коли відмовляєшся від справи не тому, що вона зайва, а тому, що вона «не за статусом». За цим почуттям може стояти не твій власний вибір, а дуже стара звичка розрізняти почесне і низьке.
Про автора
Торстейн Веблен (1857–1929), американський економіст і соціолог, син норвезьких переселенців. «Теорія дозвільного класу» стала його першою і найвідомішою книжкою: саме в ній він запровадив вислів «показне споживання».
Усі книги автора: Торстейн Веблен
Поняття з книги
- дозвільний клас: Поняття Веблена: люди, яких багатство звільняє від продуктивної праці і чий спосіб життя слугує взірцем пристойності для решти суспільства. Це термін його теорії, а не строга соціологічна категорія.
- грошове суперництво: У Веблена так називається боротьба за повагу через багатство, коли важить не те, скільки в тебе є, а те, наскільки більше чи менше, ніж у тих, з ким ти себе порівнюєш.
- заздрісне порівняння: Термін Веблена: порівняння людей, щоб розставити їх за цінністю: хто вище, а хто нижче. Сам автор наголошує, що вживає це слово технічно, без осуду.
- Мілль: Джон Стюарт Мілль (1806–1873), англійський філософ і економіст, автор «Основ політичної економії». Веблен наводить його слова про те, що машини не полегшили людям щоденної праці.
- показне дозвілля: Поняття Веблена: демонстрація того, що людина може дозволити собі не займатися корисною роботою. Дозвілля тут не лінощі, а час, витрачений непродуктивно і напоказ.
- мертві мови: Мови, якими більше ніхто не говорить як рідними, наприклад латина й давньогрецька. Для Веблена знання їх є свідченням часу, вільного від заробітку.
- дозвілля за дорученням: Так у цій книжці передано термін Веблена vicarious leisure: дозвілля, яке замість господаря виконують слуги або члени родини, щоб воно приносило шану йому.
- інстинкт майстерності: Поняття Веблена: вроджена схильність цінувати корисне й дієве і не зносити марних зусиль. У автора це сила, яка сперечається з показним марнотратством.
- показне споживання: Найвідоміше поняття Веблена: витрати на речі й послуги, головна цінність яких у тому, що їх бачать інші і за ними судять про достаток власника.
- показне марнотратство: Загальний принцип у Веблена: і дозвілля, і споживання приносять шану завдяки тому, що в них є зайве, витрата понад потрібне. Автор уживає слово «марнотратство» як термін, а не як докір.
- сюртук: Довгий чоловічий двобортний піджак, обов'язкова частина пристойного костюма в XIX столітті.
Усі поняття
Схожі книги
- Я бачу, про що ви думаєте, Джо Наварро, Марвін Карлінс
- Чому одні країни багаті, а інші бідні, Дарон Аджемоглу, Джеймс Робінсон
- Ти не слухаєш. Що ми втрачаємо, коли розучуємося слухати, і як це виправити, Кейт Мерфі
- Чому світ не може домовитися. Теорія, що пояснює всі політичні суперечки, Томас Соуелл
- Зламати все. Як сильні світу цього використовують вразливості наших систем у своїх інтересах, Брюс Шнайєр
- Життя на нашій планеті. Моє свідчення і бачення майбутнього, Девід Аттенборо
- Вербальне дзюдо. Мистецтво м'якого переконання, Джордж Томпсон, Джеррі Дженкінс
- Подорож натураліста навколо світу на кораблі „Бігль“, Чарлз Дарвін
Читати в Livria