Мистецтво зосереджуватися. Як у нас вкрали увагу
Йоганн Гарі, 2022
Чому так важко зосередитися, навіть коли дуже хочеться? Журналіст Йоганн Гарі три роки розпитував науковців і нарахував дванадцять причин, через які наша увага розсипається. Ти дізнаєшся, що роблять із мозком перемикання, недосипання та стрес, на чому заробляють застосунки і що можна повернути собі вже зараз.
Кому підійде
Для тих, кому дедалі важче дочитати сторінку й не потягнутися до телефона. І для всіх, хто втомився звинувачувати в цьому власну слабку волю.
Твоя увага не зруйнувалася. Її вкрали великі й могутні сили.
Грейсленд, якого ніхто не побачив
Коли хрещеникові Йоганна Гарі було дев’ять років, хлопчик, якого автор у книжці називає Адамом, по вуха закохався в Елвіса Преслі. Він виспівував «Jailhouse Rock», повторював знамениті рухи стегнами й одного разу дуже серйозно спитав, чи повезе його Гарі колись до Грейсленда, дому Елвіса в Мемфісі. Гарі пообіцяв, майже не замислюючись.
Минули роки, і обіцянку довелося виконувати. Адам на той час виріс і майже не відривався від телефона, а Гарі сподівався, що поїздка хоч ненадовго поверне його в живий світ. Але в Грейсленді замість екскурсовода кожному видали айпад із навушниками. Люди з усього світу ходили кімнатами й дивилися в екрани. У знаменитій Кімнаті джунглів один відвідувач радісно показав дружині, що вигляд кімнати на айпаді можна гортати вліво і вправо. Гарі не витримав і сказав йому, що для цього досить повернути голову.
Злився він не лише на інших. Йому самому ставало дедалі важче читати довше кількох хвилин. Тоді він поїхав на три місяці до Провінстауна, містечка на узбережжі Массачусетсу, узявши кнопковий телефон без інтернету й паперову мапу. Перші дні його роз’їдав неспокій, а потім зосередитися на одній справі ставало дедалі легше.
Але мало хто може кинути все на три місяці. Тому Гарі вирушив з’ясовувати, куди зникає наша увага. Три роки він їздив різними країнами, від Данії до Нової Зеландії, і розпитував дослідників мозку, сну, харчування, дитинства й технологій. Зрештою він нарахував дванадцять причин, від шаленої швидкості життя до забруднення довкілля. Його головна думка: нездатність зосередитися не особиста поразка, адже на увагу тиснуть потужні сили, і багато з них можна змінити. Чесно застережімо: науковці сперечаються, чи справді увага людей слабшає з року в рік, і критики дорікають Гарі надмірною впевненістю. Але самі причини впізнаються одразу. Пройдімося головними з них.
Жонглер, який лише думає, що тримає всі м’ячі
Уяви, що ти відповідаєш на лист, поглядаєш у робочий чат і одним вухом слухаєш дзвінок. Здається, що ти робиш три справи водночас. Нейробіолог Ерл Міллер із Массачусетського технологічного інституту пояснив Гарі, що це ілюзія. Свідомість здатна утримувати одну або дві думки одночасно. Усе інше не багатозадачність, а швидкі перемикання, яких ми просто не помічаємо.
Кожне перемикання має ціну, і вчені називають це ефектом перемикання. Мозку треба заново налаштуватися й пригадати, на чому перервалася робота, і в ці миті робота йде гірше. За словами Міллера, ми втрачаємо час, точність, творчі ідеї та пам’ять про зроблене. Це схоже на жонглера, якому здається, що в повітрі в нього п’ять м’ячів, хоча насправді він раз у раз нахиляється по ті, що впали.
Гарі поїхав до Копенгагена, до данського вченого Суне Леманна, який вимірював, як змінюється спільна увага людей. Його команда з’ясувала, скільки тема тримається серед найобговорюваніших у Твіттері. У 2013 році — у середньому близько сімнадцяти з половиною годин, а в 2016 році — уже менше дванадцяти. Схожу картину вони побачили і в інших джерелах, зокрема в книжках, виданих задовго до інтернету. Пояснення Леманна просте: що більше інформації звалюється на людей, то менше часу дістається кожній темі. Це як намагатися напитися з пожежного шланга: води дедалі більше, а в горло потрапляє дедалі менше. Жодну тему вже не встигаєш додумати, бо її витісняє наступна.
Звідси висновок, якого доходить Гарі: сповільнитися й робити одну справу за раз. Це не питання сили волі: так улаштований мозок. Якщо пишеш важливий текст, закрий пошту й чат на цей час, а не тримай їх відкритими про всяк випадок. Якщо розмовляєш із близькою людиною, прибери телефон у сумку. Пів години без перемикань дадуть більше, ніж година смиканої роботи на трьох вкладках.
Поширена помилка полягає в тому, щоб вважати миттєву відповідь на все ознакою доброї роботи. Швидка реакція і глибока думка тягнуть у різні боки, і обирати між ними доводиться щодня.
Про автора
Йоганн Гарі — британський журналіст і письменник, автор книжок про війну з наркотиками та про депресію. Заради цієї книжки він об’їздив кілька країн і поговорив із дослідниками уваги, сну, дитинства й технологій.
Читати в Livria
