Психологія натовпу
Гюстав Ле Бон, 1895
Чому мирні люди в натовпі голосують за страти, бачать неіснуючий пліт і вірять гаслу, якого ніхто не може пояснити? 1895 року Гюстав Ле Бон описав, як народжується «душа натовпу» і якими прийомами її ведуть вожді. Ти дізнаєшся його теорію, її сильні місця і те, що в ній застаріло, і навчишся помічати голос натовпу у власній голові.
Кому підійде
Для тих, хто помічає, що на мітингу, на стадіоні чи в коментарях думає інакше, ніж наодинці з собою, і хоче зрозуміти, як натовпом керують слова, картинки й вожді.
Людина в натовпі — лише піщинка серед інших піщинок, які вітер здіймає, куди захоче.
Мирні люди, які голосували за страти
Уяви зібрання людей, які за звичайних часів були б мирними нотаріусами й чесними суддями. Поодинці жоден із них не відправив би на смерть невинного. Разом вони голосують за найжорстокіші заходи, посилають на гільйотину власних товаришів і зрештою підписують вирок самим собі. Так Гюстав Ле Бон описує Конвент, зібрання, яке правило Францією в роки революції. Один із його членів, Бійо-Варенн, пізніше згадував: рішень, за які їм дорікали, ніхто не хотів ще за день до голосування — їх породила сама криза.
Ле Бон, лікар за освітою і дослідник суспільства, видав цю книжку 1895 року. Він був певен, що настає ера натовпів, коли думка мас важить більше, ніж королі й міністри. І поставив запитання, яке звучить сучасно: чому людина в натовпі думає й поводиться інакше, ніж наодинці з собою? Його відповідь: натовп не додає людей, як числа в стовпчик. Він створює нову істоту зі своїми почуттями, і розум у ній слабшає.
Це теорія, а не звіт про експерименти. Ле Бон спирається на історію французьких революцій, газетні замітки й власні спостереження. Багато що в книжці належить своєму століттю: він пояснює поведінку натовпів «расою», порівнює натовп із жінками й «дикунами», зі зневагою пише про маси. Ці погляди давно відкинуто, і тут їх немає. Пізніші дослідження сперечаються і з головним: люди в натовпі частіше не втрачають себе, а починають діяти від імені своєї групи. Але його розповідь про прийоми, якими ведуть натовп, звучить як опис сьогоднішньої стрічки новин.
Там, де йтиметься про соцмережі та збори, це вже застосування ідей Ле Бона до нашого часу, а не його власні поради. Почнімо з головного перетворення.
Піщинка, яку здіймає вітер
У ніч на 4 серпня 1789 року французькі дворяни, які засідали серед депутатів, в єдиному пориві відмовилися від своїх привілеїв. Для дворянства це була величезна жертва. Ле Бон певен, що жоден із цих людей поодинці на неї не погодився б. У натовпі, пише він, скупий стає щедрим, скептик починає вірити, боягуз перетворюється на героя, а чесна людина може стати злочинцем.
Що сталося? За Ле Боном, натовп у психологічному сенсі — це не будь-яке скупчення людей. Тисяча випадкових перехожих на площі — ще не натовп. А півдюжини людей можуть ним стати, і навіть цілий народ, якщо сильна подія повернула почуття й думки всіх в один бік. Тоді свідома особистість кожного відступає і народжується те, що Ле Бон називає колективною душею: тимчасова істота зі своїми властивостями.
Він порівнює це з хімією. Кислота й основа, сполучившись, дають речовину з зовсім іншими властивостями. Так і в натовпі не виходить середнього арифметичного розумів. Спільним стає те, у чому люди схожі: інстинкти, пристрасті, симпатії. А те, чим вони різняться, розум і освіта, згасає. У натовпі, пише Ле Бон, накопичується дурість, а не розум.
Причин цього перетворення він називає три.
• Анонімність. Людина відчуває силу числа й перестає відповідати за себе: натовп безіменний, а отже, ніхто ні в чому не винен.
• Зараження. Кожне почуття й кожен учинок передаються сусідові, і людина легко жертвує власним інтересом заради спільного пориву.
• Навіюваність. Ле Бон порівнює людину в натовпі з людиною, на яку діє гіпноз і яка виконує чужі команди. Це образ із науки його часу, а не доведений механізм.
Підсумок Ле Бона суворий: у натовпі людина спускається на кілька щаблів драбиною цивілізації. Але той самий натовп здатен на подвиг, на який одинак не наважиться, і все залежить від того, що йому навіяли.
Застосування до сьогодення: якщо в чаті, на мітингу чи під дописом тобі раптом стало все ясно разом з усіма, відклади рішення до тієї години, коли залишишся наодинці з собою.
Про автора
Гюстав Ле Бон (1841–1931) був французьким лікарем за освітою, мандрівником і дослідником суспільства. «Психологія натовпу» стала його найвідомішою книжкою.
Усі книги автора: Гюстав Ле Бон
Поняття з книги
- Воллес
- Наполеон
- навіюваність
- Токвіль
- Паскаль
- гіпноз
- Антоній
- Конвент: Національний конвент, зібрання, яке правило Францією в 1792–1795 роках, у найбурхливіші роки революції.
- Бійо-Варенн: Жак-Ніколя Бійо-Варенн, член Конвенту й Комітету громадського порятунку в роки революційного терору.
- престиж: У Ле Бона так називається особлива влада людини, ідеї чи речі над розумом людей, яка заважає оцінювати їх критично. Це його поняття, а не науковий термін.
- Бель-Пуль: Французький військовий фрегат. Випадок із його командою Ле Бон бере з книжки морського офіцера про морські течії.
- Дефосс: Французький адмірал, який командував кораблем, з якого спустили шлюпку до уявного плота.
- Дейві: Англійський дослідник, який показував «спіритичні» явища за допомогою простих фокусів, щоб перевірити, наскільки надійні розповіді свідків.
- спіритичний сеанс: Зустріч, на якій нібито намагаються спілкуватися з духами померлих. У XIX столітті такі сеанси були модною розвагою.
- Ейфелева вежа: Металева вежа в Парижі заввишки близько 300 метрів, збудована до Всесвітньої виставки 1889 року, за шість років до виходу книжки.
- Цезар: Гай Юлій Цезар, римський полководець і диктатор, якого вбили змовники 44 року до нашої ери.
- федеративна республіка: Держава, у якій області чи провінції самі вирішують багато справ. В Іспанії 1873 року це гасло кожен розумів по-своєму.
- Консульство: Режим у Франції в 1799–1804 роках, коли влада належала трьом консулам, а фактично Наполеонові Бонапарту. Після нього проголосили Імперію.
- талья: Головний прямий податок у старій, дореволюційній Франції, який сплачували здебільшого селяни.
- габель: Податок на сіль у дореволюційній Франції, один із найненависніших.
- Лувр: Колишній королівський палац у Парижі. Під час облоги Парижа 1870–1871 років там засідав уряд, сьогодні це музей.
- Бонапарт: Прізвище Наполеона. На початку кар'єри, ще до того як стати імператором, він був відомий як генерал Бонапарт.
- Ожеро: П'єр Ожеро, французький генерал часів революції, згодом маршал Наполеона.
- Лессепс: Фердинанд де Лессепс, французький дипломат і підприємець, який керував будівництвом Суецького каналу. Спроба збудувати Панамський канал закінчилася крахом і гучною судовою справою.
- Суецький канал: Морський канал у Єгипті між Середземним і Червоним морями, відкритий 1869 року.
- Панамський канал: Канал через Панамський перешийок між Атлантичним і Тихим океанами. Компанія Лессепса збанкрутувала 1889 року, а канал добудували американці 1914 року.
- Робесп'єр: Максиміліан Робесп'єр, один із вождів Французької революції, очільник якобінського терору. Страчений 1794 року.
Усі поняття
Схожі книги
- Світ, повний демонів. Наука як свічка в темряві, Карл Саган
- Кінець вигорання. Чому ми вигораємо на роботі і як це змінити, Джонатан Малесік
- Достатньо хороша робота. Як повернути собі життя, яке забрала робота, Сімоне Столзофф
- Історія джазу, Тед Джоя
- Вмикаємо чарівність за методикою спецслужб, Джек Шафер, Марвін Карлінс
- Революція надії. Назустріч гуманізованій технології, Еріх Фромм
- Культурний код. Секрети надзвичайно успішних груп і організацій, Деніел Койл
- Карта культурних відмінностей. Як люди думають, керують і досягають цілей у міжнародному середовищі, Ерін Меєр
Читати в Livria