Кінець вигорання. Чому ми вигораємо на роботі і як це змінити
Джонатан Малесік, 2022
Професор, який має посаду, що її неможливо втратити, одного дня розуміє: щоранку він боїться йти на роботу своєї мрії. Джонатан Малесік іде з неї, а потім розбирається, що з ним сталося, і доходить незручного висновку: вигорання переживає людина, а спричиняє його культура праці. Ти дізнаєшся, як відрізнити вигорання від утоми, чому відмова й відпустка не рятують і як ставлять роботі межу ченці, одна організація в Далласі та сам автор.
Кому підійде
Для тих, хто любив свою роботу, а тепер іде на неї через силу. І для тих, хто підозрює, що річ не в їхній слабкості, а в тому, як у нашій культурі влаштована сама робота.
Кожен із нас має людську гідність ще до того, як почне працювати за гроші. І навіть якщо не почне ніколи.
Робота мрії, на яку не хочеться йти
Буває так: робота саме та, про яку мріялося роками. Добре місце, повага, зрозуміле майбутнє. Але щомісяця дедалі важче встати вранці й піти туди, а вихідні й навіть відпустка майже нічого не змінюють. Хочеться спитати себе: що зі мною не так?
Джонатан Малесік ставив собі це питання багато років. Він викладав теологію в невеликому католицькому коледжі в Пенсильванії і мав безстроковий контракт, тобто місце, яке майже неможливо втратити. Робота мрії, добра зарплата, і при цьому щодня через силу. Він пішов, а потім написав книжку про те, що з ним сталося.
Його висновок суперечить звичним порадам. Малесік вважає, що вигорання переживає окрема людина, а спричиняють його робочі місця й культура, у якій робота обіцяє нам гідність, характер і сенс життя. Свою книжку він називає книжкою самодопомоги не для однієї людини, а для цілої культури.
Далі ти побачиш, як відрізнити вигорання від звичайної втоми, чому ми пишаємося тим, що нас руйнує, чому відмова й відпустка допомагають ненадовго і що можна взяти в людей, які давно поставили роботі межу: у ченців, які кидають справу, щойно вдарить дзвін, у працівників однієї організації в Далласі та в самого Малесіка в будці на парковці.
Розтягнення між мрією і буднями
Як зрозуміти, що з тобою: утома після важкого кварталу чи щось інше? Малесік починає з власної історії, бо довго й сам не міг відповісти на це питання.
Він роками йшов до своєї посади, і Кінгс-коледж нарешті її дав. А потім виявилося, що він насилу встає з ліжка, ледве може підготуватися до занять і дедалі більше часу витрачає на паперову роботу замість читання й роздумів, заради яких прийшов у професію. Він узяв неоплачувану відпустку. Щойно повернувся, усе почалося знову: у роботі нічого не змінилося. Коли дружині запропонували викладати в Далласі, він звільнився.
Що показує ця історія? Після переїзду до Техасу цей стан минув. Малесік зауважує різницю з депресією: від неї не можна так просто поїхати, а від вигорання він поїхав, змінивши роботу. Отже, річ була не лише в ньому, а й у його стосунках із конкретною роботою.
Звідси його визначення. Вигорання він називає хронічним розтягненням між ідеалами та реальністю роботи. Уяви гумку, натягнуту між тим, якою ти чекаєш побачити роботу, і тим, якою вона є насправді. Поки розрив невеликий, гумка тримає. Коли він росте, вона втрачає пружність і одного дня рветься. Головне слово тут «хронічне»: один важкий місяць ще не вигорання.
Малесік спирається на дослідження Крістіни Маслач, за якими вигорання має три складники. Вони поєднуються по-різному, тому в різних людей вигорання виглядає неоднаково.
• Виснаження. Сил бракує навіть на те, що раніше давалося легко.
• Цинізм. До людей, заради яких працюєш, з'являються холод і роздратування.
• Безсилля. Здається, що твоя праця більше нічого не змінює.
Часта помилка: називати вигоранням будь-яку втому. Малесік показує, що навіть дослідники часто не можуть домовитися про визначення, і тоді здається, що вигоріли всі. Якщо вигоріли всі, ніхто не бачить, кому насправді погано і що треба змінювати.
Про автора
Американський письменник Джонатан Малесік має ступінь доктора філософії (PhD) у галузі релігієзнавства. Багато років викладав теологію в коледжі в Пенсильванії, працював кухарем суші й наглядачем на парковці, тепер викладає письмо в Далласі.
Читати в Livria
