Таємне життя дерев. Що вони відчувають і як спілкуються: відкриття прихованого світу
Петер Воллебен, 2015
Як пень без жодного листка прожив кілька століть і чому жирафа їсть акацію, ідучи проти вітру? Лісник Петер Воллебен багато років бачив у деревах тільки деревину, аж поки не розгледів у лісі спільноту. У його книжці дерева діляться цукром, попереджають одне одного про небезпеку і повільно ростять дітей у тіні. Після неї звичайна прогулянка лісом здасться зовсім іншою.
Кому підійде
Для всіх, хто любить гуляти лісом і хоче розуміти, що там відбувається. І для тих, хто садить дерева в саду, у дворі чи на дачі.
Якщо під час наступної прогулянки лісом ви почуєте легеньке поклацування, то, можливо, це не тільки вітер…
Камені, які виявилися деревом
Лісник ішов старим буковим лісом і помітив дивні камені, порослі мохом. Вони були вигнуті, з улоговинками, і лежали колом завширшки приблизно півтора метра. Він підняв мох і побачив під ним кору. Це були не камені, а рештки величезного пня. Дерево зрубали щонайпізніше 400–500 років тому. Лісник пошкріб кору складаним ножиком і побачив зелений шар. Пень був живий.
Цього лісника звуть Петер Воллебен, і він багато років працює в лісі німецького села Гюммель. Спочатку, за його словами, він знав про життя дерев стільки ж, скільки м'ясник про почуття тварин. Щодня він оцінював сотні стовбурів за однією ознакою: скільки коштує їхня деревина. Його погляд змінився, коли він почав водити лісом туристів. Криві вузлуваті дерева, які він вважав нікчемними, захоплювали його гостей.
Як пень прожив стільки століть? Листків у нього немає, а без листків неможливий фотосинтез. Так називають спосіб, у який рослина робить собі їжу: зі світла, води й повітря вона отримує цукор. Відповідь Воллебена: пня годували сусіди. Буки довкола передавали йому через коріння розчин цукру. З цієї знахідки й виросла головна думка книжки: ліс не склад колод, а спільнота, у якій дерева дбають одне про одного.
Воллебен говорить про дерева як про людей: у них є друзі, матері, школа і безпритульні діти. Науковці часто з ним сперечаються, і наприкінці ми скажемо, про що саме. Але спершу зазирнемо під землю, туди, де дерева тримаються одне за одного.
Дерево сильне настільки, наскільки сильний ліс
Власники садів часто питають Воллебена, чи не надто тісно стоять їхні дерева. Їм здається, що сусіди забирають одне в одного світло і воду. Так само міркують і в лісовому господарстві. Раз на кілька років лісники вирубують частину стовбурів, щоб решті було просторіше і вони швидше товщали.
Для дерев різних видів це правда: вони справді борються за світло і воду. Але з деревами одного виду, на думку автора, усе інакше. Ванесса Бурше з німецького міста Аахен вивчала незаймані букові ліси. Ґрунт у них усюди різний: десь кам'янистий, десь багатий і вологий. І все ж кожен бук, товстий чи тонкий, виробляв однакову кількість цукру на один листок. Найімовірніше, дерева ділилися цукром під землею, через коріння. Хто має багато, той віддає, а голодний отримує допомогу. Науковці з міста Любек знайшли ще одне: буковий ліс, де дерева стоять тісно, росте сильніше, ніж розріджений.
Навіщо дереву годувати сусіда? Одне дерево ще не ліс. Коли сусід гине, у кронах з'являється діра. У неї вривається вітер, а літня спека дістається до землі й висушує її. Зімкнуті крони тримають усередині прохолоду й вологу, як дах тримає тепло в домі. Тому слабкий сусід потрібен навіть сильному: сильне дерево теж іноді хворіє і тоді саме чекає допомоги.
Автор переконався в цьому на власній помилці. У перші роки роботи він звелів окільцювати кілька молодих буків, тобто зрізати кору кільцем довкола стовбура, щоб дерева засохли. Без кори цукор із листків не доходить до коріння, і коріння гине з голоду. Але частина буків вижила і живе досі. Воллебен вважає, що їхнє коріння отримувало поживу від здорових сусідів. Йому досі трохи соромно, коли він бачить ці дерева.
Така допомога, за спостереженнями автора, буває здебільшого в природних лісах. Подивися вгору в старому буковому лісі. Звичайне дерево тягне гілки на всі боки, доки не впреться в сусіда. А два дерева-друзі не ростять товстих гілок одне до одного і розкидають крони назовні. Іноді такі пари й гинуть разом.
Про автора
Петер Воллебен — німецький лісник із села Гюммель у горах Айфель. «Таємне життя дерев» стало бестселером у Німеччині й перекладене багатьма мовами.
Усі книги автора: Петер Воллебен
Поняття з книги
- Геттінген
- Фотосинтез: Спосіб, у який рослина робить собі їжу: зі світла, води та вуглекислого газу в зелених листках утворюється цукор, а в повітря виходить кисень.
- Гюммель: Маленьке село в горах Айфель на заході Німеччини. Його громаді належить ліс, у якому багато років працює Петер Воллебен.
- Бурше: Ванесса Бурше, дослідниця з Рейнсько-Вестфальської технічної вищої школи в Аахені. Вона вивчала, скільки цукру виробляють буки в незайманих букових лісах.
- Аахен: Місто на заході Німеччини. Науковці та студенти його технічного університету багато років проводили дослідження в лісі Воллебена.
- Любек: Місто на півночі Німеччини. Звідти походять дослідники, які порівняли ріст густих і розріджених букових лісів.
- Окільцювати: Зрізати з дерева кору кільцем довкола стовбура. Так лісники змушують дерево засохнути на місці, не рубаючи його.
- Етилен: Простий газ, який виділяють рослини. За книжкою, об'їдена акація випускає його в повітря і так попереджає сусідні акації про небезпеку.
- Гіфи: Найтонші нитки, з яких складається тіло гриба. Під землею вони сплітаються в густу сітку, яку називають грибницею.
- Мікориза: Союз гриба і коріння рослини. Нитки гриба обплітають кінчики коренів і вростають у них: гриб допомагає дереву добувати воду й поживу, а натомість отримує цукор.
- Бонсай: Японське мистецтво вирощувати карликові дерева в горщику. Так само називають і саме таке деревце з низькою пласкою кроною.
- Мамонтові дерева: Велетенські хвойні дерева із західного узбережжя Північної Америки. Там вони легко виростають удвічі вищими за 50 метрів, а в європейських парках жодне поки що не піднялося вище за 50.
- Бохум: Місто на заході Німеччини. Його Рурський університет провів велике дослідження про те, чому коріння дерев вростає в каналізаційні труби.
- Гумус: Темний родючий шар ґрунту. Він утворюється з решток рослин і тварин, які переробили гриби, бактерії та дрібні ґрунтові тварини.
Усі поняття
Схожі книги
- Історія джазу, Тед Джоя
- Вмикаємо чарівність за методикою спецслужб, Джек Шафер, Марвін Карлінс
- Революція надії. Назустріч гуманізованій технології, Еріх Фромм
- Праведний розум. Чому добрі люди ворогують через політику і релігію, Джонатан Гайдт
- Шосте вимирання. Неприродна історія, Елізабет Колберт
- Непридатна для життя Земля. Життя після глобального потепління, Девід Воллес-Веллс
- Людська машина, Арнольд Беннетт
- Тварина, створена для близькості. Наука про кохання, секс і вірність, Джастін Гарсія
Читати в Livria