Революція надії. Назустріч гуманізованій технології
Еріх Фромм, 1968
Привид блукає серед нас, писав Еріх Фромм 1968 року, і цей привид — цілком механізоване суспільство, в якому людина сита, задоволена й пасивна. Психоаналітик і філософ пояснює, чим справжня надія відрізняється від очікування, чому вічна зайнятість буває формою пасивності і як не стати деталлю величезної машини. А ще пропонує кроки, які повертають людині роль учасника власного життя.
Кому підійде
Для тих, хто відчуває, що живе на автопілоті між роботою й покупками, і для всіх, кому цікаво, як техніка й великі організації змінюють характер людини.
Стійкість — це здатність сказати «ні», коли світ хоче почути «так».
Привид, якого майже ніхто не бачить
Привид блукає серед нас, пише Еріх Фромм, але чітко бачать його лише небагато людей. Це не комунізм і не фашизм. Це цілком механізоване суспільство, яке націлене на те, щоб виробляти й споживати якомога більше, а керують ним комп'ютери. Людина в ньому сита й задоволена, але пасивна й нечутлива. Вона дедалі більше перетворюється на маленьку деталь величезної машини.
Фромм, психоаналітик і філософ, сорок років писав про те, як характер людини пов'язаний з устроєм суспільства. Цю книжку він написав як відгук на становище Америки 1968 року, коли тривала війна у В'єтнамі і світ жив під загрозою ядерного удару. На його думку, ми стоїмо на роздоріжжі. Одна дорога веде до суспільства, де людина стане безпорадним гвинтиком. Друга веде до суспільства, яке поставить техніку на службу людині.
Фромм не ворог машин. Він сперечається з тими, хто вважає механічне майбутнє неминучим, і вірить, що систему можна повернути під контроль людини. Але для цього потрібна надія, до того ж зовсім не та, яку ми зазвичай так називаємо.
Попереду розмова про те, чим справжня надія відрізняється від очікування, чому вічна зайнятість буває пасивністю, як комп'ютер може стати новим божеством і чим «мати» відрізняється від «бути». А наприкінці йтиметься про те, що Фромм пропонував робити, щоб людина знову стала учасником, а не деталлю.
Старий біля відчиненої брами
Франц Кафка в романі «Процес» розповідає притчу, яку Фромм вважає точним портретом хибної надії. Людина приходить до брами Закону й просить воротаря впустити її. Той відповідає, що поки що не можна. Двері при цьому відчинені, але людина вирішує зачекати на дозвіл. Вона сідає й чекає день за днем, рік за роком і вивчає воротаря так довго, що знає навіть бліх у його хутряному комірі. Перед смертю вона запитує, чому за всі ці роки ніхто, крім неї, не просив увійти. Воротар відповідає: «Ця брама була призначена тільки для тебе, а тепер я її замкну».
За Фроммом, багато хто схожий на цього старого. Такі люди сподіваються, але не діють за покликом серця й чекають, поки бюрократи дадуть їм «зелене світло». Така надія — замаскована форма безсилля. Її близька родичка — віра в те, що майбутнє, прогрес чи історія все зроблять за нас.
Є й протилежна помилка: ломитися напролом, не зважаючи на реальність, як лжемесії та ватажки путчів. Фромм вважає, що це теж відчай, тільки в масці сміливості.
Справжня надія, за його словами, парадоксальна. Вона схожа на тигра, який припав до землі й стрибне лише тоді, коли настане час. Людина з сильною надією помічає ознаки нового життя, дорожить ними й готова допомогти народитися тому, що вже готове народитися.
Поруч із надією Фромм ставить іще дві опори. Перша — раціональна віра: не сліпа довіра до ідола чи вождя, а впевненість у реальній, хоч і не доведеній можливості. Вона виростає з власного досвіду: хто сам змінювався, той вірить, що можуть змінитися й інші. Друга — сміливість, або, як називав її Спіноза, стійкість. Це вміння не перетворювати надію на порожній оптимізм, а віру — на сліпе підкорення.
Звідси просте запитання до себе: де у твоєму житті брама відчинена, а ти все ще чекаєш дозволу ввійти?
Про автора
Еріх Фромм (1900–1980), німецько-американський психоаналітик, філософ і соціолог, автор книжок «Втеча від свободи», «Здорове суспільство» та «Мистецтво любові». Усе життя досліджував, як устрій суспільства формує характер людини.
Усі книги автора: Еріх Фромм
Поняття з книги
- Кеннеді
- Кафка: Франц Кафка, письменник із Праги, який писав німецькою, автор роману «Процес». Його притча про людину біля брами Закону входить до цього роману.
- Раціональна віра: Поняття Фромма: впевненість у реальній, хоч іще не доведеній можливості, що виростає з власного досвіду. Протилежність сліпому підкоренню ідолові, вождеві чи ідеології.
- Стійкість: У Фромма — вміння не перетворювати надію на порожній оптимізм, а віру — на сліпе підкорення. Здатність сказати «ні», коли від тебе чекають «так».
- Спіноза: Бенедикт Спіноза, нідерландський філософ XVII століття. Фромм бере в нього слово «стійкість» для особливого роду сміливості.
- Друга промислова революція: Так Фромм називає зміну свого часу: якщо перша революція замінила силу людей і тварин енергією пари та електрики, то друга починає замінювати машинами людську думку.
- Мемфорд: Льюїс Мемфорд, американський історик і критик техніки, автор книжки «Міф машини». Фромм називає його одним із видатних гуманістів і спирається на його поняття мегамашини.
- Мегамашина: Образ Мемфорда: суспільство, влаштоване як одна величезна машина, в якій люди працюють як її деталі. Перші такі системи він бачив іще в Стародавньому Єгипті й Месопотамії.
- Homo consumens: «Людина споживацька»: так Фромм називає людину, єдина мета якої — більше мати й більше використовувати.
- Хрущов: Микита Хрущов, керівник СРСР у 1953–1964 роках, учасник переговорів під час Кубинської ракетної кризи.
- Кубинська ракетна криза: Протистояння США та СРСР у жовтні 1962 року через радянські ракети на Кубі, коли світ опинився на межі ядерної війни.
- Гаряча лінія: Прямий канал зв'язку між керівниками США та СРСР, створений 1963 року, щоб під час кризи домовлятися швидко й напряму.
- Ego: У Фромма це не термін Фрейда, а буденне «его»: переживання себе як речі, якою людина володіє, разом із тілом, грошима, становищем і проблемами.
- Гарантований щорічний дохід: Ідея, яку обговорювали економісти 1960-х років: кожен отримує від держави суму на скромне, але гідне життя незалежно від того, працює він чи ні.
- Пірке Авот: «Повчання отців», розділ Мішни, давнього зводу єврейського усного закону, що складається з висловів мудреців.
Усі поняття
Схожі книги
Читати в Livria