Метод Монтессорі
Марія Монтессорі, 1909
Чому дитина, яку змусили сидіти тихо, так і не стала дисциплінованою? Лікарка Марія Монтессорі відкрила в бідному римському кварталі «Дім дітей» і описала, що побачила, коли дала малюкам свободу і справу. Ти дізнаєшся, як вона готувала обстановку, чому вчителька в неї більше спостерігала, ніж навчала, і як чотирирічні діти одного дня взялися писати.
Кому підійде
Для батьків і вихователів дітей від трьох до шести років, які хочуть зрозуміти, як дитина вчиться сама і де дорослий їй допомагає, а де заважає.
Людина така, яка вона є, не завдяки вчителям, які в неї були, а завдяки тому, що вона зробила.
Діти, яких лишали самих
Рим, кінець 1906 року. У бідному кварталі Сан-Лоренцо Римське товариство доброго будівництва перебудовувало старі прибуткові будинки, і мешканці самі стежили за чистотою сходів і стін. Заважали тільки малюки: батьки йшли на роботу, діти, молодші за шкільний вік, цілий день лишалися самі і, за словами Монтессорі, ставали маленькими вандалами, які бруднили стіни.
Директор товариства Едоардо Таламо запропонував зібрати дітей від трьох до семи років у великій кімнаті просто в будинку, під наглядом учительки, яка живе тут-таки. Платити за це вирішили з грошей, які інакше пішли б на ремонт. 6 січня 1907 року відкрився перший Дім дітей, і працювати в ньому почали під керівництвом Марії Монтессорі.
Монтессорі була лікаркою. Ще до Дому дітей вона два роки навчала дітей, яких у її час називали розумово відсталими і тримали в психіатричних лікарнях, і декого з них навчила читати й писати так, що вони склали іспит у звичайній школі разом зі здоровими однолітками. Її цікавило інше питання: що тримає звичайних дітей так низько, що її учні змогли з ними зрівнятися?
Її відповідь і стала цією книжкою. Дитина росте зсередини, через власну справу, а середовище, за Монтессорі, може допомогти чи завадити, але не створити. Тому дорослий не ліпить дитину за планом, а готує обстановку, спостерігає і прибирає перешкоди. Далі ти побачиш, звідки береться порядок у вільних дітей, як річ сама показує помилку і чому чотирирічні діти одного дня взялися писати на підлозі.
Частина книжки належить своєму часові: антропометрія, тобто регулярні виміри зросту, ваги й голови, поради щодо харчування, медичні слова тієї доби. Їх ми залишимо осторонь.
Дисципліна, яка не сидить тихо
Монтессорі пропонує уявити вченого, якого покликали вивчати живих комах, а показали коробку з метеликами на шпильках. Життя в такому матеріалі вже немає. Такою, за її словами, була звичайна школа: діти сиділи за партами, як метелики на шпильках, і розправляли непотрібні крила завчених знань.
Наука її часу навіть удосконалила парту: підганяла під зріст, щоб дитина не сутулилася, і робила такою тісною, що поворухнутися було майже неможливо. Монтессорі відповідає різко: якщо від багатьох годин в одній позі гнеться хребет, міняти треба роботу, а не лаву. Школі потрібна свобода, а не механізм лави.
Але як утримати порядок серед вільних дітей? Тут головне розрізнення книжки. Дитину, яку змусили мовчати й не рухатися, Монтессорі називає не дисциплінованою, а знищеною. Дисциплінований той, хто володіє собою і сам керує своєю поведінкою, коли цього вимагає правило. Така дисципліна активна: дитина вчиться не сидіти тихо, а рухатися так, щоб нікому не заважати.
Свобода в неї не безмежна. Її обмежують інтереси інших, а форму задає те, що всі вважають добрими манерами. Усе грубе, небезпечне чи образливе для інших дорослий припиняє. Усе інше, будь-яка корисна дія, не лише дозволене, а й стає предметом спостереження.
Помилитися легко і в протилежний бік. Учительки, втомлені від зауважень Монтессорі, одного разу перестали втручатися зовсім: діти клали ноги на столи і штовхали одне одного. Їй довелося показати, з якою суворістю треба припиняти неприпустиме, щоб дитина навчилася відрізняти добре від поганого. Завдання дорослого, пише вона, у тому, щоб дитина не плутала добре з нерухомістю, а погане з рухом.
Кімнату, де всі діти зайняті корисною справою і ніхто не грубіянить, Монтессорі вважала дуже дисциплінованою. Якщо перенести це в дім (це вже застосування, а не її правило), змінюється саме питання: не «як зробити, щоб вона сиділа тихо», а «яка справа допоможе їй рухатися з користю».
Про автора
Марія Монтессорі, італійська лікарка і педагогиня, працювала в Римі з дітьми, які відставали в розвитку, а 1907 року відкрила перший «Дім дітей». Книжка вийшла італійською 1909 року і англійською 1912-го, із двома новими розділами.
Усі книги автора: Марія Монтессорі
Поняття з книги
- Сан-Лоренцо: Бідний робітничий квартал Рима, забудований у 1884-1888 роках. Тут 1907 року відкрився перший «Дім дітей».
- Римське товариство доброго будівництва: Організація, яка викуповувала й перебудовувала старі прибуткові будинки в Римі. Її керівник запросив Монтессорі відкрити школи для дітей мешканців.
- Таламо: Едоардо Таламо, інженер, генеральний директор Римського товариства доброго будівництва. За його задумом у кожному перебудованому будинку мала з'явитися своя школа для малюків.
- Дім дітей: Італійською Casa dei Bambini: школа для дітей від трьох до семи років просто в житловому будинку. Перший такий дім відкрився в Римі 6 січня 1907 року.
- Антропометрія: Вимірювання тіла людини: зросту, ваги, обхвату голови і грудей. За часів Монтессорі її вважали основою наукової педагогіки; сама вона відвела вимірам скромне місце.
- Дисципліна: У Монтессорі це не нерухомість і мовчання, а вміння володіти собою і керувати своєю поведінкою.
- Керівниця: Так Монтессорі перейменувала вчительку у своїх школах: вона мало навчає, більше спостерігає і спрямовує самостійну роботу дітей.
- Самостійність: У Монтессорі це вміння робити для себе те, що дитина здатна зробити сама: ходити, вдягатися, вмиватися, їсти, ясно просити про потрібне.
- Пінчо: Пагорб і громадський парк у центрі Рима, сади Пінчо.
- Контроль помилки: Властивість матеріалу Монтессорі: він сам показує дитині помилку, наприклад зайвий циліндр не входить у жодне з гнізд, що лишилися.
- Дидактичний матеріал: Набір предметів для занять, вигаданий Монтессорі: циліндри, куби, бруски, таблички, літери. Кожен предмет вправляє одне вміння.
- Самовиховання: Слово Монтессорі: дитина розвивається власними вправами, а дорослий готує умови і не втручається без потреби.
- Сеген: Едуар Сеген, французький педагог і лікар XIX століття, творець методу навчання дітей, які відстають у розвитку. Монтессорі вважала його своїм головним попередником.
- Холмс: Генрі Холмс, професор Гарвардського університету, автор передмови до американського видання книжки 1912 року. Він високо оцінив метод, але зазначив його суперечливі місця.
- Шорсткі літери: Літери письмового шрифту, вирізані з наждачного паперу і наклеєні на гладкі картки. Дитина обводить їх пальцем, і шорсткість веде палець по лінії.
- Рухома абетка: Вирізані з картону літери в шухляді з відділеннями. Дитина складає з них слова раніше, ніж починає писати.
- Вибух письма: Вислів Монтессорі: дитина, в якої всі рухи підготовлено заздалегідь, раптом починає писати одразу цілі слова.
- Фонетичне: Про письмо: таке, де слова пишуться майже так, як вимовляються. Італійське письмо майже фонетичне, на відміну від англійського.
- Урок тиші: Гра Монтессорі: діти домагаються повної тиші, а потім їх по одному кличуть пошепки з іншої кімнати.
Усі поняття
Схожі книги
- Виховання з розумом. 12 революційних стратегій, Деніел Сігел, Тіна Пейн Брайсон
- Чому він це робить? Хто такий аб’юзер і як йому протистояти, Ланді Бенкрофт
- Жінки, які кохають надто сильно, Робін Норвуд
- Дорослі діти емоційно незрілих батьків, Ліндсі К. Гібсон
- Вісім побачень. Розмови, що збережуть довічне кохання у ваших стосунках, Джон Готтман, Джулі Шварц Готтман
- П'ять мов любові, Гері Чепмен
- Нові маги ринку. Створи свою унікальну стратегію разом із найкращими трейдерами, Джек Швагер
- Одіссея, Гомер
Читати в Livria