Молодші з кожним роком
Кріс Кроулі, Генрі Лодж, 2004
Чому після п’ятдесяти здається, що далі буде тільки гірше? Лікар Генрі Лодж і його пацієнт, колишній юрист Кріс Кроулі, стверджують, що більша частина того, що ми звемо старінням, — насправді розпад, і він не обов’язковий. Ти дізнаєшся сім правил, які щодня кажуть тілу «рости», а не «згортайся».
Кому підійде
Для тих, хто помічає, що тіло після сорока чи п’ятдесяти починає здавати, і не хоче вважати це нормою. І для тих, хто хоче підготуватися до останньої третини життя заздалегідь, а не зустріти її в кріслі.
Аеробні навантаження рятують життя, а силові роблять його вартим того, щоб жити.
Старіти й помирати — не одне слово
Багато людей, як помічають автори, подумки вважають, що «постаріти й померти» — це одна фраза, майже одне слово. Спершу трохи додається вага, потім починає боліти спина, потім важко піднятися сходами, а далі все котиться само. Здається, що так просто влаштоване життя після п’ятдесяти.
Кріс Кроулі, успішний нью-йоркський юрист, вийшов на пенсію з вісімнадцятьма зайвими кілограмами. Його лікарем був Генрі Лодж, терапевт, якого всі звуть Гаррі. Гаррі запропонував йому просту програму із семи правил. Через роки сімдесятирічний Кріс катається на лижах краще, ніж у сорок, і разом зі своїм лікарем пише про це книжку.
Книжка вийшла 2004 року й стала бестселером. Вона написана на два голоси. Кріс розповідає, як усе це робити і як це — випробувати на собі. Гаррі пояснює біологію: що відбувається в клітинах, коли ти рухаєшся, їси і спілкуєшся з людьми. Головна теза звучить сміливо. Близько 70% того, що ми звемо нормальним старінням, тобто слабкість, ниючі суглоби й погана рівновага, — насправді розпад. А розпад, за словами авторів, не обов’язковий. Приблизно половину серйозних хвороб і травм останньої третини життя вони вважають можливим прибрати зовсім.
Далі на тебе чекають сім правил Гаррі і пояснення, чому вони працюють. Почнімо з того, що тіло робить із тобою щодня, навіть коли ти лежиш на дивані.
Щодня тіло вирішує: рости чи руйнуватися
Почнімо з біології, яку пояснює Гаррі. Тіло, за його словами, не статуя, що повільно тріскається. Воно більше схоже на будинок, який щодня потроху зносять і будують заново. Більшість клітин розраховані на коротке життя: вони зношуються, і на їхньому місці з’являються нові.
Природа влаштувала це з підступом. За замовчуванням тіло схильне до розпаду, і щоб будувати, йому потрібен сигнал. Якщо сигналу немає, розбирання йде швидше за складання. Звідси головна думка книжки: без сигналів до росту тіло й мозок руйнуються, і ти старієш.
Що це за сигнал, Гаррі пояснює через еволюцію. Наші тіла сформувалися в епоху мисливців і збирачів. Для них багато руху означало добрі часи: весна, є здобич, час рости. Довга бездіяльність означала зиму, посуху чи голод. У такі часи вигідно сповільнити обмін речовин, запасати жир, притихнути й заощаджувати на всьому, що не потрібне для виживання просто зараз.
Біда в тому, що сучасне життя посилає тілу саме зимовий сигнал. Диван, машина, їжа будь-коли й у будь-якій кількості — усе це давній організм читає як наближення голоду. І тіло слухняно починає заощаджувати на м’язах, на суглобах і навіть на настрої. Лодж пов’язує з цим млявість, схожу на легку депресію.
Усередині працює пара хімічних сигналів. Лодж називає їх C-6 і C-10. Обидва — цитокіни, тобто сигнальні білки, якими клітини перемовляються одна з одною. C-6 запускає запалення, тобто руйнування, а C-10 запускає ремонт і ріст. Коли ти навантажуєш м’язи, вони виділяють C-6, і у відповідь організм виробляє C-10. Невелике руйнування тягне за собою ремонт, після якого тканини стають міцнішими. Це спрощена схема автора, а не повна картина молекулярної біології, але вона добре пояснює його логіку.
Висновок простий і трохи жорсткий. Щодня ти надсилаєш тілу одне з двох повідомлень: або «весна, рости», або «зима, згортайся».
Про автора
Кріс Кроулі — колишній нью-йоркський юрист, який двадцять п’ять років був партнером у великій юридичній фірмі. Генрі Лодж — нью-йоркський лікар-терапевт, який викладав у Колумбійському університеті; він помер 2017 року.
Усі книги автора: Кріс Кроулі, Генрі Лодж
Поняття з книги
- Фастфуд
- Насичені жири
- Терапевт: Лікар загальної практики, який веде дорослих пацієнтів і стежить за їхнім здоров’ям загалом.
- Цитокіни: Сигнальні білки, за допомогою яких клітини обмінюються повідомленнями, зокрема про запалення й відновлення. Позначення C-6 і C-10 — спрощення авторів книжки.
- Запалення: Відповідь організму на пошкодження: тканини розбираються й розчищаються перед ремонтом. У книжці це бік розпаду в парі «розпад і ріст».
- Аеробне навантаження: Тривалий рух, під час якого м’язи отримують енергію за участі кисню: ходьба, біг, велосипед, лижі.
- Інтервали: Короткі відрізки важкої роботи, що чергуються зі спокійнішим навантаженням.
- Максимальний пульс: Найвища частота серцевих скорочень, якої людина може досягти. Формула «220 мінус вік» дає лише грубу оцінку.
- Пульсометр: Прилад, зазвичай на зап’ясті або на грудях, який показує частоту серцевих скорочень під час руху.
- Узгоджена сила: Поняття з книжки, а не науковий термін: сила, за якої м’язи й нерви працюють злагоджено і допомагають тримати рівновагу.
- До відмови: Навантаження, після якого м’яз уже не може зробити ще одне повторення з правильною технікою.
- Артрит: Запалення суглобів, через яке вони болять і гірше рухаються.
- Рафіновані вуглеводи: Вуглеводи, очищені під час обробки від волокон: біле борошно, білий рис, цукор. Вони швидко засвоюються.
- Лімбічний мозок: Спрощена назва давніх відділів мозку, пов’язаних з емоціями, пам’яттю та прив’язаністю.
Усі поняття
Схожі книги
- Без віку. Нова наука про те, як ставати старшими, не стаючи старими, Ендрю Стіл
- Неспокійний розум. Моя перемога над біполярним розладом, Кей Редфілд Джемісон
- Бути собою, Аніл Сет
- Блакитні зони, Ден Бюттнер
- Тіло пам'ятає все, Бессел ван дер Колк
- Дихання. Нова наука про втрачене мистецтво, Джеймс Нестор
- Від нуля до одиниці, Пітер Тіль
- 13 звичок, яких позбулися сильні духом люди, Емі Морін
Читати в Livria