Про вираження емоцій у людини і тварин
Чарлз Дарвін, 1872
Чому від горя брови стають хатинкою, а від сорому палає обличчя? Чарлз Дарвін роками спостерігав за немовлятами, собаками і людьми різних народів і знайшов пояснення: наша міміка виросла з рухів, які колись допомагали вижити. Ти дізнаєшся три його правила, відрізниш справжню усмішку від фальшивої і зрозумієш, чому почуття важко сховати цілком.
Кому підійде
Для тих, хто хоче зрозуміти, звідки беруться усмішка, сльози й рум'янець і чому почуття так важко сховати.
Рухи обличчя і тіла відкривають думки й наміри інших певніше, ніж слова, які можна підробити.
Змія за склом
Уяви товсте скло в Лондонському зоопарку. За ним лежить шумлива гадюка, а впритул до скла притиснуте обличчя Чарлза Дарвіна. Він твердо вирішив не відсахнутися, якщо змія кинеться. Змія кинулася, і Дарвін відскочив на кілька метрів так швидко, що сам здивувався. Потім він записав, що воля й розум виявилися безсилими перед уявною небезпекою, з якою він ніколи не стикався.
Із тілом таке трапляється постійно. Ми червоніємо, не бажаючи червоніти, і чуємо, як тремтить голос у важливій розмові. Дарвін поставив запитання, якого до нього майже ніхто не ставив усерйоз: чому почуття виглядають саме так? Чому від горя піднімаються внутрішні кінці брів, а від люті оголюються зуби?
Найвідоміший попередник Дарвіна, анатом Чарлз Белл, вважав, що деякі м'язи обличчя створені спеціально для вираження почуттів. Дарвін заперечив: у людиноподібних мавп ті самі м'язи, і майже кожен із цих м'язів має іншу, корисну роботу. Його відповідь була сміливою для свого часу. Наша міміка виросла з дій, які колись допомагали вижити, і дісталася нам разом із рештою тіла.
Далі на тебе чекають три правила, якими Дарвін пояснював майже будь-який вираз обличчя і тіла. А ще собака, що впізнав господаря, немовлята, які плачуть, фотографії Дюшенна з несправжньою усмішкою і рум'янець, якого не можна викликати навмисно. Де Дарвін спостерігав, а де тільки здогадувався, казатимемо прямо. Почнімо із запитання, навіщо тіло робить марні рухи.
Собака приминає траву, якої немає
Перед сном собака часто крутиться на місці й шкребе килим передніми лапами, ніби приминає траву і риє ямку. Дарвін бачив у цьому пам'ять про диких предків, які влаштовувалися на ночівлю в траві. Шакали в Лондонському зоопарку так само поводилися зі своєю соломою. Килим приминати не треба, а рух залишився.
Це перше правило Дарвіна, правило корисних звичок. Якщо дія багато разів допомагала за якогось стану, то за того самого стану тіло тягнеться її повторити, навіть коли користі немає жодної. Людина, яка різко відкидає пропозицію, майже завжди заплющує очі чи відвертається, ніби не хоче на неї дивитися. Погоджуючись, вона киває і широко розплющує очі. Більярдист підштовхує кулю, що відкочується, поглядом, головою і плечима, хоча кулі це вже не допоможе.
Звичка влаштована хитріше, ніж здається. Якось Дарвін побився об заклад із дюжиною молодих людей, що вони не чхнуть від понюшки тютюну, хоча всі клялися, що чхають завжди. Кожен узяв дрібку і дуже хотів виграти. У всіх сльозилися очі, але не чхнув ніхто, і платити довелося всім. Свідоме бажання перебило рефлекс, який зазвичай спрацьовує сам.
Із першого правила Дарвін вивів деталь, до якої ще не раз повернеться. Коли ми стримуємо звичний рух, нас видають м'язи, які найгірше слухаються волі. Руки можна сховати в кишені, а з кутиками рота, серцем і сльозами це вдається значно гірше.
Одна частина пояснення застаріла. Дарвін вважав, що звички, набуті за життя, передаються дітям, і на цьому будував багато висновків. Сучасна біологія так не вважає. Але спостереження від цього не зникають: рух, який колись був корисним, може жити далі вже як знак почуття.
Далі — уже порада Livria, а не правило Дарвіна. Наступного разу, коли відкидатимеш чужу ідею, зверни увагу, чи не заплющуються очі і чи не відвертається голова. Цієї секунди тіло повторює дуже давній жест: «не хочу цього бачити».
Про автора
Чарлз Дарвін (1809–1882), англійський натураліст, творець теорії еволюції шляхом природного добору. Книжку про вираження емоцій він випустив 1872 року, через рік після «Походження людини».
Усі книги автора: Чарлз Дарвін
Поняття з книги
- Скотт
- Місіонер
- Шумлива гадюка: Отруйна африканська змія. Роздратована, вона набирає повітря, роздувається і голосно сичить.
- Белл: Чарлз Белл (1774–1842), шотландський анатом і хірург, автор книжки «Анатомія і філософія вираження» (перше видання 1806 року). Вважав, що деякі м'язи обличчя створені спеціально для вираження почуттів.
- Дюшенн: Гійом Дюшенн (1806–1875), французький лікар-невролог. 1862 року випустив книжку «Механізм людської фізіономії», де вивчав м'язи обличчя за допомогою електрики й фотографії.
- рефлекс: Автоматична відповідь організму на подразнення, наприклад чхання чи кашель. Відбувається без участі волі.
- антитеза: Протиставлення. У Дарвіна так називається друге правило вираження: протилежне почуття викликає протилежні рухи. Це схема автора, а не закон природи.
- бекас: Невеликий болотяний птах із довгим дзьобом і швидким петлястим польотом. Влучити в нього на льоту важко.
- нервна сила: Поняття фізіології XIX століття, яким Дарвін пояснював збудження нервової системи. Сучасна наука цим поняттям не користується.
- офтальмолог: Лікар, який вивчає і лікує хвороби очей.
- Дондерс: Франциск Дондерс (1818–1889), нідерландський фізіолог і офтальмолог з Утрехта. На прохання Дарвіна дослідив, що відбувається з судинами ока під час сильного видиху.
- пірамідальний м'яз: Маленький м'яз біля основи носа. Він тягне вниз шкіру між бровами і залишає поперечні зморшки на переніссі.
- м'язи горя: Назва Дарвіна для м'язів чола й довкола очей, які під час смутку піднімають внутрішні кінці брів. Це умовна назва з книжки, а не анатомічний термін.
- Бріджмен: Лора Бріджмен (1829–1889), американка, яка з раннього дитинства не бачила й не чула. Перша сліпоглуха людина, що здобула систематичну освіту.
- абісинці: Стара назва мешканців Абісинії, тобто Ефіопії.
- гальванізація: Подразнення м'язів чи нервів слабким електричним струмом. Названа на честь італійського вченого Луїджі Гальвані.
- великий виличний м'яз: М'яз обличчя, який тягне кутики рота назад і вгору. Без нього не буває усмішки.
- носогубна складка: Складка шкіри від крил носа до кутиків рота. Коли людина усміхається чи плаче, вона стає глибшою.
- Берджесс: Томас Берджесс, англійський лікар, автор книжки «Фізіологія, або механізм почервоніння» (1839).
Усі поняття
Схожі книги
- Чотири угоди, дон Мігель Руїс
- Чотири тисячі тижнів. Тайм-менеджмент для смертних, Олівер Беркман
- Від сили до сили, Артур Брукс
- Як перестати хвилюватися і почати жити, Дейл Карнегі
- Безсмертя людини. Два уявні заперечення, Вільям Джеймс
- Ікігай. Японські секрети довгого і щасливого життя, Ектор Гарсія, Франсеск Міральєс
- Фактологічність, Ганс Рослінг
- Багатство родини. Як зберегти людський, інтелектуальний і фінансовий капітал для майбутніх поколінь, Джеймс Г'юз
Читати в Livria