Безсмертя людини. Два уявні заперечення
Вільям Джеймс, 1898
Якщо думка цілком залежить від мозку, чи може вона пережити його смерть? Психолог Вільям Джеймс приймає дані науки без застережень і показує, що висновок «ні» з них не випливає. Коротка лекція, яка нічого не вирішує за читача, але знімає два найгучніші заперечення.
Кому підійде
Для тих, хто чув, що наука про мозок закрила питання про життя після смерті, і хоче перевірити, чи випливає це з фактів.
Хіба з вашим смаком радилися, коли заселяли цю земну кулю?
Професор, який хотів відмовитися
Гарвардський університет запрошує професора психології прочитати «Лекцію Інгерсолл» про безсмертя людини. Перша думка запрошеного: відмовитися. Він чесно каже про це зі сцени. Його власний потяг до вічного життя ніколи не був гострим, і серед питань, які його турбують, це стоїть не на першому місці. Для такої теми, вважає він, краще підійшов би пророк у козячих шкурах, ніж університетський посадовець.
Професора звуть Вільям Джеймс, і він таки виходить до слухачів. Тема величезна: Елджер наприкінці своєї «Критичної історії вчення про майбутнє життя» зібрав список із понад п’яти тисяч книжок про неї. Одна лекція її не вичерпає. Тому Джеймс береться принести всього дві зернини істини, до яких майбутні лектори додадуть свої.
Обидві зернини стали відповідями на заперечення, які, за його словами, відбирають у давньої віри в життя після смерті її силу серед науково освічених людей. Перше: наша думка цілком залежить від мозку, а мозок помирає. Друге: якщо безсмертя є, безсмертною доведеться бути неймовірній кількості істот.
Одразу про те, чого Джеймс не обіцяє. Він не доводить, що душа безсмертна, і сам називає свої аргументи уривчастими й заперечними. Його завдання вужче й чесніше: перевірити, чи справді наука закриває це питання. Якщо обидва заперечення не витримають перевірки, віра отримає, як він каже, вільніше крило. Подивімося, як психолог, що приймає дані про мозок цілком, доходить такого висновку.
Так, думка залежить від мозку. Але як саме?
Заперечення лунає скрізь, не тільки у фізіологів, а й у тих, хто читає науково-популярні журнали. Як вірити в життя після смерті, якщо наука довела, що наше внутрішнє життя є функцією мозку? Як функція може пережити свій орган, коли той розпадеться?
Джеймс не сперечається з фактами. Кожен знає: затримка в розвитку мозку веде до недоумства, удар по голові стирає пам’ять чи свідомість, а збудливі засоби й отрути змінюють самі думки. Лабораторії його часу лише уточнили цю залежність. Коли ми думаємо про побачене, працюють потиличні звивини. Коли про почуте, працює частина скроневих часток. Коли про те, що збираємося сказати, працює одна з лобових звивин. Джеймс просить слухачів прийняти все це як доведене без застережень і підписатися під формулою: думка — функція мозку.
Питання в одному: чи змушує ця формула відмовитися від безсмертя? Більшість послідовних учених відповість «так» і, із сумом чи без нього, попрощається з надією на небеса. Тих, хто й досі сподівається, Джеймс підозрює в рятівній непослідовності: то вони вчені, то просто люди з палким бажанням жити. Вони тримають ланцюг за обидва кінці й не дивляться на ланку посередині. Джеймс вирішує перевірити саме цю ланку.
Слабке місце він знаходить у слові «функція». Фізіолог каже «думка — функція мозку» так само, як сказав би, що пара — функція чайника, а світло — функція електричного кола. Тут річ сама породжує свій результат. Це виробна функція, і якщо мозок виробляє свідомість, то із загибеллю мозку свідомість неминуче вмирає.
Але в природі є й інші функції. Спусковий гачок арбалета нічого не створює: він прибирає перешкоду, і лук сам розпрямляється. Це функція звільнювальна. Кольорове скло не створює світла, а пропускає його, обмежуючи його колір, і це функція пропускна. Найкраще її показує орган. Клавіші відкривають труби й випускають повітря з повітряної камери, але повітря народжується не в клавішах. Інструмент лише випускає його у світ в особливих, обмежених формах.
Звідси головна теза Джеймса: закон «думка — функція мозку» не зобов’язує думати тільки про виробництво. Ми маємо право думати й про пропускання, а звичайний фізіолог цієї можливості просто не бере до уваги. Продовжимо його образ: якщо в органа зламалися клавіші, музика в залі стихла. Слухач, який бачить самі клавіші, вирішить, що музику робили вони. А повітря в камері на місці.
Про автора
Вільям Джеймс був американським психологом і філософом, професором Гарварду, автором «Принципів психології». Цю лекцію про безсмертя він прочитав у Гарварді й видав 1898 року.
Усі книги автора: Вільям Джеймс
Поняття з книги
- Матеріалізм
- Медіум
- Локк
- Стівенсон
- Інгерсолл: Керолайн Гаскелл Інгерсолл, за чиїм заповітом у Гарварді засновано щорічну лекцію про безсмертя людини. Лекція носить ім’я її батька, Джорджа Голдтвейта Інгерсолла.
- Елджер: Вільям Раунсвілл Елджер, американський священник і письменник XIX століття, автор «Критичної історії вчення про майбутнє життя».
- Фізіолог: Учений, який вивчає, як працюють органи й тканини живого тіла, зокрема мозок.
- Функція: Робота, яку виконує орган або пристрій. Джеймс розрізняє функцію виробну, звільнювальну і пропускну.
- Звивини: Складки на поверхні великих півкуль мозку. Учені часів Джеймса пов’язували окремі звивини з окремими видами мислення.
- Шеллі: Персі Біші Шеллі, англійський поет-романтик. Рядки про баню з багатобарвного скла взято з його поеми «Адонаїс» (1821); Джеймс цитує їх, не називаючи автора.
- Шиллер: Фердинанд Каннінг Скотт Шиллер, британський філософ з Оксфорда, автор книжки «Загадки сфінкса» (1891). Не плутати з німецьким поетом Фрідріхом Шиллером.
- Гіпотеза: Припущення, яке пояснює факти, але ще не доведене.
- Фехнер: Густав Теодор Фехнер, німецький учений XIX століття, засновник психофізики, науки про зв’язок сили подразнення з відчуттям. Запровадив поняття порогу свідомості.
- Маєрс: Фредерік Маєрс, британський дослідник, один із засновників Товариства психічних досліджень, яке вивчало видіння, телепатію та медіумів.
- Пантеїзм: Учення, за яким Бог і світ становлять одне ціле. Безсмертя в ньому розуміють як розчинення душі у світовій душі, а не як життя окремої особи.
- Теорія еволюції: Учення про те, що види живих істот, зокрема людина, виникли шляхом довгого розвитку від простіших форм. Його пов’язують насамперед із Чарлзом Дарвіном, ученим XIX століття.
- Вундт: Вільгельм Вундт, німецький психолог і філософ, засновник першої лабораторії експериментальної психології в Лейпцигу.
- Теїст: Людина, яка вірить в особового Бога, що створив світ і не збігається з ним.
Усі поняття
Схожі книги
- Насоси інтуїції та інші інструменти мислення, Деніел Деннет
- Король, воїн, маг, коханець. Як розкрити в собі архетипи зрілої мужності, Роберт Мур, Дуглас Гіллетт
- Людина в пошуках сенсу, Віктор Франкл
- Роздуми, Марк Аврелій
- Проби, Мішель де Монтень
- Становлення особистості. Погляд на психотерапію, Карл Роджерс
- Гіперфокус. Як керувати увагою у світі, що відволікає, Кріс Бейлі
- Я не хочу про це говорити. Як подолати таємну спадщину чоловічої депресії, Терренс Ріл
Читати в Livria