Тривалість життя. Чому ми старіємо і чому це не обов'язково
Девід Сінклер, Метью Лаплант, 2019
Бабуся автора казала про свою старість, у якій згасала: «Так уже все влаштовано». Гарвардський генетик Девід Сінклер присвятив життя тому, щоб це заперечити. У його теорії старіння — це втрата інформації в клітинах; старіння має причину, а отже, його можна сповільнювати. Книжка пояснює, що вмикає гени довголіття вже сьогодні і що поки працює тільки на мишах.
Кому підійде
Для тих, хто хоче зрозуміти, що відбувається зі старінням на рівні клітини, і відрізнити те, що можна робити вже зараз, від сміливих обіцянок на майбутнє.
Немає такого закону біології, за яким ми мусимо старіти.
Бабуся, яка диригувала симфоніями
Бабусю Девіда Сінклера звали Віра. Під час Другої світової війни вона переховувала євреїв, потім жила в Новій Гвінеї, а із сіднейського пляжу Бонді її одного разу вивели за те, що вона прийшла в бікіні. І в шістдесят, і в сімдесят років вона залишалася молодою душею: пила вино з друзями, розповідала історії, допомагала бідним і хворим і, сміючись, удавала, що диригує симфонією.
До середини дев'ятого десятка від цієї жінки майже нічого не залишилося. Музика її більше не тішила, з крісла вона майже не вставала. «Так уже все влаштовано», — казала вона онукові. Віра померла в дев'яносто два роки, але та Віра, яку знав Сінклер, пішла набагато раніше.
Онук виріс, став генетиком, професором Гарвардської медичної школи, і присвятив життя тому, щоб заперечити бабусині слова. Книжка вийшла 2019 року, її співавтор — журналіст Метью Лаплант. Думка автора звучить зухвало: старіння не закон природи, а процес зі зрозумілою причиною, і його можна сповільнити, а можливо, і повернути назад. Це його позиція, і багато вчених із нею сперечаються. Але за нею стоять багаторічні досліди на дріжджах і мишах.
Попереду — давній мікроб, який навчився виживати, піаніст, який забуває мелодію, миші, які не хотіли сходити з бігової доріжки, і запитання сина, на яке авторові довелося шукати відповідь. Почнімо з того, звідки в нас узагалі взялося старіння, адже саме в цій відповіді, на думку автора, захована надія.
Давній уцілілий, який навчився чекати
Щоб пояснити, звідки береться старіння, Сінклер пропонує мисленнєвий експеримент. Уяви одну з перших живих істот на Землі, близько чотирьох мільярдів років тому. Автор дає їй ім'я Magna superstes, латиною «великий уцілілий». Це вигаданий організм, образ для розуміння, а не знайдена скам'янілість.
У нього два гени. Ген А велить клітині не розмножуватися, коли довкола погано. Ген Б робить білок, який у добрі часи глушить ген А, і клітина спокійно ділиться. А потім стається те, що вирішує все: білок гена Б отримує другу роботу і починає лагодити ДНК. Коли в ДНК стається розрив, білок іде з гена А на ремонт. Ген А вмикається, і розмноження завмирає, доки поломку не виправлено.
Це і є ланцюг виживання: у скрутну мить відкласти розмноження і взятися до ремонту. Такий організм переживає біди, що гублять сусідів, і передає свій ланцюг нащадкам. На думку Сінклера, він дістався і нам.
У людини нащадки гена Б — сиртуїни. Це ферменти, які вирішують, які гени в клітині працюють, а які мовчать. У ссавців їх сім, і їх виробляє майже кожна клітина тіла. Для роботи їм потрібна молекула NAD, і, як пише автор, з віком її стає менше.
Першу підказку Сінклер отримав на дріжджах, коли працював у лабораторії Леонарда Гуаренте. Старі дріжджові клітини переставали паруватися. Виявилося, що білок Sir2, який тримає вимкненими гени парування, дедалі частіше йде лагодити розриви ДНК і не завжди повертається на місце. Ремонт вигравав у розмноження, і клітина ставала безплідною.
Уяви пожежну команду, яка в спокійні дні стежить за порядком у місті. Поки пожежі рідкісні, усе працює. Але якщо виклики йдуть без перерви, за порядком дивитися вже нікому. Так, на думку автора, і старіють клітини.
Про автора
Девід Сінклер — австралійський і американський генетик, професор Гарвардської медичної школи, багато років вивчає старіння і сиртуїни. Метью Лаплант — американський журналіст і викладач журналістики, співавтор книжки.
Усі книги автора: Девід Сінклер, Метью Лаплант
Поняття з книги
- Гормезис
- Капіляри
- Яманака
- Nature
- сенолітики
- Віра: Бабуся автора, уродженка Угорщини, яка переїхала до Австралії. З її старості починається книжка.
- Бонді: Знаменитий пляж у Сіднеї, Австралія.
- Лаплант: Метью Лаплант — американський журналіст, співавтор книжки.
- Magna superstes: Латиною «великий уцілілий». Вигаданий автором давній мікроорганізм, на прикладі якого він пояснює ланцюг виживання. Образ із книжки, а не реальний вид.
- сиртуїни: Родина ферментів, які керують вмиканням і вимиканням генів і беруть участь у ремонті ДНК. Сінклер вважає їх головними генами довголіття.
- NAD: Нікотинамідаденіндинуклеотид, молекула, яка є в кожній клітині і потрібна для роботи сиртуїнів. З віком її рівень знижується.
- Гуаренте: Леонард Гуаренте — американський біолог, дослідник старіння, у чиїй лабораторії Сінклер працював після аспірантури.
- Sir2: Ген дріжджів, що дав ім'я всім сиртуїнам. Його білок тримає вимкненими гени парування і допомагає лагодити ДНК.
- епігеном: Система хімічних міток і пакування ДНК, яка визначає, які гени в клітині працюють, а які мовчать.
- ICE: Лінія мишей із лабораторії Сінклера: у них можна ввімкнути ген, який розрізає ДНК у певних місцях. Назва — скорочення від англійських слів «індуковані зміни епігенома».
- слизовик: Простий організм, який живе на деревині, що гниє, і на опалому листі. Його відносять не до грибів і не до рослин, а до окремої групи.
- Олшанскі: Джей Олшанскі — американський демограф з Іллінойського університету, вивчає тривалість життя.
- mTOR: Білок, який стежить, скільки в клітині амінокислот для будівництва білків, і керує ростом клітини. Сінклер зараховує його до механізмів довголіття.
- AMPK: Фермент, який відгукується на брак енергії в клітині і запускає її відновлення.
- постдок: Учений, який уже захистив дисертацію і працює в чужій лабораторії на тимчасовій дослідницькій посаді.
- Бонковскі: Майкл Бонковскі — дослідник із лабораторії Сінклера, який ставив досліди зі старими мишами на біговій доріжці.
- ресвератрол: Речовина, яку рослини, наприклад виноград, виробляють у відповідь на стрес. Сінклер вважає, що вона посилює роботу сиртуїнів. Ефект у людей не доведено.
- ксеногормезис: Ідея Сінклера та його колег: рослини в стресі виробляють речовини, які, потрапляючи до нас з їжею, вмикають захисні механізми і в наших клітинах. Гіпотеза, а не доведений факт.
- рапаміцин: Ліки, які пригнічують mTOR. Застосовуються в медицині, зокрема після пересадки органів.
- метформін: Давні й поширені ліки від діабету другого типу. Зараз їх вивчають як можливий засіб проти старіння.
- NMN: Нікотинамідмононуклеотид, речовина, з якої клітини роблять NAD. Продається як харчова добавка, її дію на людей вивчають.
- стовбурова клітина: Клітина, яка ще не вибрала своєї спеціалізації і може перетворитися на клітину будь-якої тканини.
- глаукома: Хвороба очей, за якої поступово гине зоровий нерв і погіршується зір.
- Ганауер: Нік Ганауер — американський підприємець і венчурний інвестор, який пише про шкоду нерівності, що зростає.
- Планк: Макс Планк — німецький фізик, один із творців квантової теорії, лауреат Нобелівської премії.
Усі поняття
Схожі книги
- Hygge. Секрет данського щастя, Майк Вікінг
- Втрачені зв’язки. Як упоратися з депресією та подолати відчуття самотності, Йоганн Гарі
- Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом, та інші історії з лікарської практики, Олівер Сакс
- Можливо, тобі варто з кимось поговорити, Лорі Ґотліб
- Усвідомленість. Як здобути гармонію в нашому шаленому світі, Марк Вільямс, Денні Пенман
- План Б. Як пережити біду, зібратися з силами і знову відчути радість життя, Шеріл Сендберг, Адам Грант
- Громадська думка, Волтер Ліппман
- Маленькі нариси про любов і чесноту, Гевлок Елліс
Читати в Livria