Повноліття кохання
Едвард Карпентер, 1896
Чому пристрасть так часто нищить те, що любить, а шлюб перетворюється на клітку? 1896 року Едвард Карпентер відповів: кохання ще дитина, і вирости йому заважають нерівність, мовчання і страх. Книга про те, як двом бути разом вільно і на рівних.
Кому підійде
Для тих, хто хоче стосунків на рівних, думає про шлюб або втомився від ревнощів і звички. І для всіх, кому цікаво, як про кохання і свободу сперечалися наприкінці XIX століття.
Усю повноту краси отримує лише той, хто трохи стримує себе, і по-справжньому володіє лише той, хто готовий, якщо треба, не володіти.
Бог кохання ще дитина
Маленького бога кохання зазвичай малюють дитиною. Едвард Карпентер вважав, що це справедливо: досить подивитися, як свавільно він поводиться серед людей. Але 1896 року англійський письменник і мислитель помітив ознаки нового порядку у стосунках чоловіків і жінок. Він зібрав книгу статей про те, яким стане кохання, коли нарешті подорослішає. Звідси й назва: повноліття кохання.
Головна думка Карпентера в тому, що стосунками двох мають правити внутрішні закони, а не зовнішні. Не страх перед сусідами, не грошова вигода і не печатка в документі, а повага, чесність і свобода. Без свободи, каже він, не буває справжнього кохання, а без кохання не буває справжньої свободи.
Попереду — про те, чому бажання звернене до людини, а не до речі, і чим обертається для дітей мовчання про кохання. Про те, чому чоловік, який підкорив світ, у коханні часто лишається школярем, у які клітки суспільство його часу заганяло жінок і що нерівність робить з обома. І про те, як шлюб стає то живим союзом, то мумією.
Це книга свого століття. Міркування про природу статей і про тіло Карпентер будує на науці й звичаях кінця XIX століття. Ці погляди лишено тільки там, де без них не зрозуміти його думки, і названо його власними. Зате його запитання про рівність, свободу і довіру звучать так, ніби їх поставлено вчора. Якщо тобі хочеться розібратися у власних стосунках без готових правил, це вже чесний крок: багато хто воліє жити за чужою звичкою і ні про що себе не питати.
Бажання звернене до людини, а не до речі
Голод і потяг, пише Карпентер, — дві найдавніші потреби людини. Але між ними величезна різниця. Хліб нічого не відчуває, і його можна взяти собі без докорів сумління. А предмет потягу — завжди людина зі своїми правами. Варто зрозуміти, що інший рівний тобі, і просте бажання перетворюється на складне запитання: як отримати те, чого хочеш, не використовуючи того, кого кохаєш?
Карпентер описує юнака, якого наздогнала пристрасть. Спершу його несе, як плавця на порогах, і він не думає, куди його винесе. Потім раптом бачить, що його порив може зашкодити тій, кого він кохає, і що ні його сумління, ні суспільство цього не приймуть. Усередині розгорається боротьба давнього інстинкту з пізнішим, людським «я». Карпентер не вважає цю боротьбу ганьбою. З неї, на його думку, виростає кохання зріліше, ніж простий потяг.
Звідси його найвідоміший образ. Дитина бачить гарну квітку, одразу зриває її і за кілька хвилин нищить і форму, і аромат, які її привабили. З тілесним бажанням, вважає Карпентер, буває схожа ілюзія: здається, що схопити — означає отримати. Хто трохи стримує себе, отримує більше, а справжня близькість починається з готовності не хапати.
Але аскетом він не був. Тіло і пристрасть, за Карпентером, не брудні, а довгі спроби їх придушити виснажують людину і закінчуються зривом. Аскетизм і розпусту він називає двома боками одного щита: де сильніше одне, там здіймається інше. Відмова від насолод добра як вправа, але не як мета. А близькість, збудована лише на спорідненості розумів, без тілесного тепла, за його спостереженням, рідко буває глибокою і міцною: вона всихає, як рослина з поганим корінням.
Насолода, каже Карпентер, має приходити як супутниця життя, а не ставати його метою. Розчарування народжується не із самої насолоди, а з гонитви за нею. Тому закоханим він радить бадьору поміркованість: вона переносить їхню радість зі світу минущого, де радість швидко змінюють пересичення й байдужість, у світ триваліший.
Про автора
Едвард Карпентер (1844-1929) — англійський письменник, поет і суспільний мислитель, автор поетичного циклу «До демократії». Писав про рівність статей, реформу шлюбу і свободу в коханні.
Усі книги автора: Едвард Карпентер
Поняття з книги
- Джек
- Аскетизм: Добровільна відмова від насолод і тілесних радощів заради духовної мети. Карпентер вважає його корисною вправою, але не метою життя.
- Пересичення: Стан, коли чогось стало так багато, що воно перестало тішити і починає втомлювати.
- Ява: Острів в Індонезії. Наприкінці XIX століття він був голландською колонією, де жили й родини європейців.
- Маточка: Жіноча частина квітки. У її нижній частині, зав'язі, дозрівають зачатки майбутнього насіння.
- Зав'язь: Нижня розширена частина маточки, де містяться зачатки насіння. Після запилення з неї розвивається плід.
- Спільне навчання: Навчання хлопчиків і дівчаток в одних класах. За часів Карпентера в Англії їх частіше навчали окремо.
- Крикет: Англійська командна гра з битою і м'ячем, улюблена в англійських школах XIX століття.
- Єфрем: У Біблії — одне з колін Ізраїлю. Пророк Осія дорікає йому словами «Єфрем став, як корж неперевернений», тобто спечений лише з одного боку.
- Елліс: Гевлок Елліс (1859-1939), англійський лікар і дослідник людської сексуальності, автор книги «Чоловік і жінка», на яку посилається Карпентер.
- Джилл: Героїня того самого дитячого віршика, яка покотилася з пагорба слідом за Джеком, що впав.
Усі поняття
Схожі книги
- Розмноження в неволі. Як поєднати еротику і побут, Естер Перель
- Чоловіки з Марса, жінки з Венери, Джон Грей
- Чоловіки, які ненавидять жінок, і жінки, які їх кохають, Сьюзен Форвард, Джоан Торрес
- Що акушерки знають про секс: вагітність, пологи і перший рік, Сем Гейєнс, Ана Полона Мівшек, Вут Гіаноттен (ред.)
- Годі бути славним хлопцем!, Роберт Гловер
- Про кохання, Стендаль
- Найпоширеніші омани і божевілля натовпу, Чарльз Маккей
- Створено, щоб прилипати. Чому одні ідеї виживають, а інші вмирають, Чіп Гіз, Ден Гіз
Читати в Livria