Найпоширеніші омани і божевілля натовпу
Чарльз Маккей, 1841
Чому розумні люди віддають гроші за цибулину тюльпана чи за акції компанії, про цілі якої ніхто не знає? Чарльз Маккей зібрав найгучніші манії минулого: паперову лихоманку у Франції, бульбашку Компанії Південних морів, голландську торгівлю тюльпанами і полювання на відьом. Ти побачиш, як манія виростає зі справжнього успіху, чому з попереджень сміються і що насправді повертає людям розум.
Кому підійде
Для тих, хто бачить, як знайомі разом кидаються в модні вкладення, і хоче зрозуміти, де закінчується тверезий розрахунок і починається загальна гарячка. І для всіх, кому цікаво, чому розважливі люди втрачають голову всі разом.
Люди, як слушно сказано, думають стадом; ми побачимо, що й з глузду вони з'їжджають стадом, а до тями приходять повільно і поодинці.
Двоє філософів біля воріт саду
У ті місяці, коли весь Париж скуповував акції компанії Міссісіпі, двоє вчених літераторів, Ламот і абат Терассон, привітали одне одного: вони, люди філософського складу, лишилися вищими за цю гарячку. За кілька днів абат виходив із саду особняка Суассон, де тоді йшла торгівля акціями, і зустрів у воротах Ламота. «Як, і ви тут?» Обидва йшли купувати. Зустрічаючись потім, вони говорили про філософію і науку, але довго не наважувалися вимовити слово «Міссісіпі». Нарешті погодилися, що зарікатися не можна ні від чого: немає такої дурниці, на яку не здатна і мудра людина.
Цю історію розповідає шотландський журналіст Чарльз Маккей у книжці 1841 року. Він зібрав під однією обкладинкою грошові манії, полювання на відьом, страх перед кінцем світу і моду на чудесних цілителів. Найдокладніше він описав три історії про гроші: паперову лихоманку у Франції, бульбашку англійської торговельної компанії і голландську торгівлю тюльпанами.
Головна думка Маккея вмістилася в передмові: люди думають стадом, з глузду з'їжджають теж стадом, а до тями приходять повільно і поодинці. У кожній його історії трапляються всі: слуги і герцоги, крамарі й філософи.
Це книжка історика-мораліста XIX століття, а не посібник із вкладень, і деякі її подробиці історики сьогодні заперечують. Там, де йтиметься про те, що робити сьогодні, це буде застосування його історій, а не його поради. Попереду — папір, який збагатив країну і розорив її, компанія, про цілі якої ніхто не мав знати, і дерев'яні палички, які лікували не гірше за сталеві.
Папір, якого стало забагато
Шотландець Джон Ло, гравець і знавець грошей, приїхав до Франції, коли скарбниця була порожня після довгого правління Людовика XIV. 1716 року регент, який правив замість малолітнього короля, дозволив йому відкрити банк. Ло встановив жорстке правило: банкнота будь-якого дня обмінюється на монету, а банкір, який випускає папери без забезпечення, за його словами, заслуговує на смерть. Купці повірили. Банкноти цінувалися дорожче за монету, торгівля ожила, податки почали платити справніше.
Потім Ло заснував компанію Міссісіпі з правом на всю торгівлю з колонією Луїзіана, де нібито лежали золото і срібло. Обіцяні дивіденди вабили, і на п'ятдесят тисяч нових акцій надійшло триста тисяч заявок. Герцоги годинами чекали на вулиці біля дому Ло. Денний заробіток ремісника зріс учетверо, по всьому Парижу будувалися будинки. Маккей називає це примарним процвітанням: воно так засліпило країну, що ніхто не бачив хмари на обрії.
Помилку Маккей бачить у простому міркуванні регента: якщо п'ятсот мільйонів ліврів папером принесли стільки користі, ще п'ятсот принесуть іще більше. Банк став королівським, і паперу стало набагато більше, ніж монети, яка за ним стояла. Маккей порівнює цю систему з крижаним палацом, який, за його словами, Потьомкін збудував для імператриці: палац виблискував на сонці, поки не повіяв теплий вітер.
Вітер повіяв на початку 1720 року. Принц Конті, ображений відмовою в нових акціях, зажадав у банку монету, і її вивезли на трьох возах. Обережні гравці тихо міняли папір на золото і відправляли його за кордон. Тоді влада заборонила тримати вдома понад п'ятсот ліврів монетою, потім оголосила, що банкноти подешевшають удвічі, за тиждень скасувала це рішення, і банк перестав платити. Біля його дверей у тисняві загинули п'ятнадцятеро людей. Ло виїхав із країни майже жебраком: усе зароблене він вклав у французьку землю, і її конфіскували.
Маккей вважає Ло радше ошуканим, ніж ошуканцем: той не врахував жадібності цілої нації. Це думка автора, а питання з цієї історії знадобиться і сьогодні. Коли ціна чогось швидко зростає, запитай, що стоїть за нею, крім віри наступного покупця. Якщо відповідь щоразу відсувається, ти стоїш у крижаному палаці.
Про автора
Чарльз Маккей (1814–1889) був шотландським журналістом, поетом і редактором. Ця книжка вийшла 1841 року і досі вважається класикою про фінансові бульбашки і психологію натовпу.
Усі книги автора: Чарльз Маккей
Поняття з книги
- акрів
- Міссісіпі
- Палата громад
- Франклін
- Луїзіана
- дивіденди
- Компанія Південних морів
- Гарлем
- Перкінс
- ревматизм
- Ламот: Антуан Удар де Ламот (1672–1731), французький поет і драматург, член Французької академії.
- Терассон: Жан Терассон (1670–1750), французький абат, перекладач і письменник, член Французької академії.
- Суассон: Особняк Суассон, паризький палац, який купив Джон Ло. 1720 року торгувати акціями дозволили тільки в його саду, де стояло близько п'ятисот наметів для маклерів.
- Джон Ло: Джон Ло (1671–1729), шотландський фінансист і гравець, засновник французького банку і компанії Міссісіпі, генеральний контролер фінансів Франції 1720 року.
- Людовика: Людовик XIV (1638–1715), король Франції. Після його довгого правління скарбниця залишилася з величезним боргом.
- регент: Філіпп Орлеанський (1674–1723), який правив Францією в 1715–1723 роках, поки король Людовик XV був дитиною.
- банкнота: Паперовий грошовий знак, який випускає банк. У банку Ло його можна було будь-коли обміняти на монету.
- ліврів: Ліврі — грошова одиниця Франції до кінця XVIII століття.
- Потьомкін: Григорій Потьомкін (1739–1791), фаворит і соратник Катерини II. Знаменитий крижаний палац насправді збудували 1740 року за імператриці Анни Іоанівни, а Маккей приписав його Потьомкіну.
- Конті: Луї Арман де Бурбон, принц Конті (1695–1727), французький аристократ, який розбагатів на акціях Ло.
- номіналу: Номінал — ціна, зазначена на акції під час її випуску. Ринкова ціна може бути набагато вищою або нижчою.
- Блант: Джон Блант (1665–1733), голова Компанії Південних морів, якого вважали головним автором її плану.
- Джон Гей: Джон Гей (1685–1732), англійський поет і драматург, автор «Опери жебраків».
- Бекман: Йоганн Бекман (1739–1811), німецький учений, автор «Історії винаходів».
- флоринів: Флорин — голландська срібна монета, гульден.
- Вандомська площа: Вандомська площа, парадна площа в центрі Парижа, куди 1720 року перемістилася торгівля акціями.
- Віллар: Клод Луї Гектор де Віллар (1653–1734), маршал Франції, один із найвідоміших полководців Людовика XIV.
- Волпол: Роберт Волпол (1676–1745), англійський державний діяч, пізніше перший прем'єр-міністр Великої Британії.
- хрестовий похід: Військовий похід європейців на Близький Схід наприкінці XI століття і пізніше, оголошений задля звільнення Єрусалима.
- хроніст: Літописець, автор хроніки. Тут це французький абат Гвіберт Ножанський, очевидець збирання в перший хрестовий похід.
- Моулсворт: Роберт Моулсворт (1656–1725), англійський та ірландський політик, член палати лордів.
- Ґіббон: Едвард Ґіббон (1737–1794), англійський історик, автор «Історії занепаду і падіння Римської імперії». Його дід був одним із директорів Компанії Південних морів.
- подагра: Хвороба суглобів, за якої в них відкладаються солі сечової кислоти і виникають напади сильного болю.
- квакери: Протестантське релігійне товариство, відоме в Англії благодійністю; англійською — Товариство друзів.
- Бат: Курортне місто на південному заході Англії, відоме гарячими джерелами.
- Гейгарт: Джон Гейгарт (1740–1827), англійський лікар, який 1799 року перевірив «трактори» дерев'яними підробками.
- тваринний магнетизм: Учення Месмера про невидиму рідину, яка нібито наповнює світ і лікує хвороби. Комісія 1784 року цієї сили не знайшла.
- Месмер: Франц Антон Месмер (1734–1815), німецький лікар, який лікував у Відні та Парижі «тваринним магнетизмом».
- пасів: Пас — повільний рух руками над тілом або вздовж тіла пацієнта, яким магнетизери нібито передавали свою силу.
- Брауншвейзький: Герцог Брауншвейзький, німецький князь XVII століття; Маккей не уточнює, хто саме з герцогів улаштував цей дослід.
- єзуїтів: Єзуїт — член католицького чернечого ордену Товариство Ісуса.
- шабаші: Шабаш — за уявленнями мисливців на відьом, нічне зборище відьом із дияволом.
- Шпее: Фрідріх Шпее (1591–1635), німецький єзуїт і поет, автор книжки «Пересторога суддям» (1631) проти катувань на процесах відьом.
- Кок-лейн: Вулиця в Лондоні, де 1762 року «привид» стуком відповідав на запитання. Суд визнав це обманом господаря будинку і його родини.
Усі поняття
Схожі книги
- Маги ринку, Джек Швагер
- На крок попереду Волл-стріт, Пітер Лінч, Джон Ротчайлд
- Психологія грошей, Морган Гаузел
- Дурні фортуни, або Азартні ігри та гравці, Джон Філіп Квінн
- Багатий тато, бідний тато, Роберт Кійосакі
- Найбагатша людина у Вавилоні, Джордж Клейсон
- Створено, щоб прилипати. Чому одні ідеї виживають, а інші вмирають, Чіп Гіз, Ден Гіз
- Запам’ятати все. Засвоєння знань без нудьги та зубріння, Пітер Браун, Генрі Редігер, Марк Макденіел
Читати в Livria