Перевтілення і карма
Рудольф Штайнер, 1903
Звідки в людині дар, якого не було ні в батька, ні в матері? 1903 року Рудольф Штайнер узяв закон біології «живе народжується тільки з живого» і застосував його до душі. Так він дійшов до перевтілення і карми та пояснив, чому вчорашні вчинки стають сьогоднішньою долею. Ця книжка крок за кроком веде шляхом його міркувань і чесно показує, де закінчується наука й починається його філософія.
Кому підійде
Для тих, хто замислюється, звідки в людині її характер і таланти та чому доля складається саме так, а не інакше, і хоче пройти шляхом міркувань одного з найнезвичайніших мислителів початку XX століття.
Мої вчорашні вчинки і є моя сьогоднішня доля.
Звідки в тобі те, чого немає в батьків
Уяви родину, де троє дітей виросли в одному домі, їли ту саму їжу й слухали ті самі казки. Один змалку все перераховує, друга малює на берегах зошитів, третій з усіма сперечається про справедливість. Ніс і колір очей легко знайти в бабусі чи діда. А от звідки в кожного його головна пристрасть, у родині пояснити ніхто не може.
Рудольф Штайнер, австрійський філософ, створив учення під назвою антропософія. 1903 року він написав два короткі есе якраз про це: «Перевтілення і карма» та «Як діє карма». Його відповідь звучить сміливо. На думку Штайнера, те, що робить людину єдиною у своєму роді, не береться ні зі спадковості, ні нізвідки. Воно приходить із попередніх життів тієї самої душі, а теперішні вчинки стають її майбутньою долею. Перше він називає словом «перевтілення», а друге — словом «карма».
Дивовижно, звідки він це виводить. Не зі східних учень, а з логіки природознавства свого часу. Штайнер бере правило, яке вчені довели для живої природи, і питає, чому ми не наважуємося застосувати його до душі. Скажімо чесно: це філософська позиція Штайнера, а не науковий факт, і сучасна наука перевтілення не підтверджує. Але хід його думки варто пройти: він змушує інакше поглянути на питання, повз яке ми зазвичай проходимо.
Далі на тебе чекають черви й багнюка, лев і Шиллер, щабель, про який забув Геккель, ранок після сну, крижана вода і сірник.
Черв'яки не народжуються з багнюки
У XVII столітті вчені були певні, що черви, комахи і навіть риби можуть самі собою виникнути з неживого мулу. Ця віра мала свою назву: самозародження. Італійський природознавець Франческо Реді стверджував протилежне: навіть найпростіші тварини з'являються тільки від батьків. За розповіддю Штайнера, тогочасний учений світ вважав його небезпечним єретиком, і Реді ледве уникнув долі Джордано Бруно.
Через двісті років Луї Пастер поставив крапку. Він надійно захистив речовини, у яких зазвичай заводилися крихітні істоти, від проникнення зародків, і там не з'явилося жодного сліду життя. Живе виникає тільки з живого, і з цим сьогодні погоджується будь-який біолог. Реді мав рацію, він просто знав правду на два століття раніше за докази.
Штайнер бачить себе в становищі Реді. Те саме він стверджує про душу: людське «я», таланти й нахили не можуть виникнути з самих лише хімічних процесів у черепній коробці, як черв'як не виникає з багнюки. Якщо наука й далі йтиме в тому самому напрямку, що й від XVII століття, колись вона, на його думку, сама дійде цього висновку. За такі ідеї тепер теж страчують, тільки інакше: не вогнищем, а глузуванням, оголошуючи автора мрійником.
Важливо й те, чого Штайнер не робить. Він не намагається довести свої висновки за допомогою природознавства. Його аргумент в іншому: його погляд, як він пише, народжений тим самим способом мислення, що й погляд справжнього вченого. Природа потрібна йому як наочний приклад. Легко уявити, що рослина змінюється, якщо пересадити її в іншу місцевість, або що тварини сліпнуть, довго проживши в темних печерах. Від таких зрозумілих картин простіше перейти до законів, яких очима не побачиш.
Це схоже на учня, який зрозумів правило на простій задачі, але боїться розв'язати за ним складну. Так, за Штайнером, чинять його сучасники: правило для черв'яків вивчили, а застосувати до себе не наважуються.
Про автора
Рудольф Штайнер, австрійський філософ, засновник антропософії, народився 1861 року й помер 1925-го. Його ідеї лягли в основу вальдорфських шкіл і біодинамічного землеробства.
Усі книги автора: Рудольф Штайнер
Поняття з книги
- Дарвін
- Ньютон
- Галілей
- Шиллер
- карма
- Гете
- Кентуккі
- Кант
- антропософія: Учення Рудольфа Штайнера про духовну природу людини і світу, яке він називав духовною наукою. Науковою дисципліною воно не визнане.
- перевтілення: Повернення однієї й тієї самої душі в нові земні життя, у нових тілах. У книжці це центральна думка Штайнера, а не встановлений факт.
- Геккель: Ернст Геккель, німецький зоолог XIX століття, палкий прихильник Дарвіна, автор «Природної історії світотворення».
- самозародження: Давнє уявлення, що живі істоти можуть самі виникнути з неживої речовини, наприклад черви з мулу. Спростоване дослідами XVII-XIX століть.
- Реді: Франческо Реді, італійський лікар і природознавець XVII століття, який показав, що навіть дрібні тварини з'являються від батьків, а не з багнюки.
- Бруно: Джордано Бруно, італійський філософ, якого інквізиція спалила в Римі 1600 року.
- Пастер: Луї Пастер, французький учений XIX століття. Його досліди остаточно спростували самозародження мікроорганізмів.
- Штраус: Давид Фрідріх Штраус, німецький богослов і філософ XIX століття, автор книжки «Стара і нова віра» (1872), де він будує віру на природознавстві.
- Топінар: Поль Топінар, французький антрополог XIX століття, автор книжки «Антропологія».
- Ламарк: Жан-Батист Ламарк, французький природознавець межі XVIII і XIX століть, один із перших, хто запропонував теорію еволюції живих істот.
- Ремке: Йоганнес Ремке, німецький філософ, професор у Грайфсвальді. Штайнер цитує його книжку з психології.
- Метерлінк: Моріс Метерлінк, бельгійський письменник і драматург, автор «Синього птаха», лауреат Нобелівської премії з літератури 1911 року.
- камалока: Санскритське слово, «місце бажань». У Штайнера стан після смерті, у якому згасають бажання, що лишилися невтоленими.
- камердинер: Слуга, який доглядає господаря дому: одягає його, пильнує його речі й кімнати.
- девахан: Слово з теософського словника, «місце блаженства». У Штайнера стан, у якому досвід прожитого життя перетворюється на задатки для наступного.
Усі поняття
Схожі книги
Читати в Livria