Головні ідеї книги

Драма обдарованої дитини та пошук справжнього Я

Аліс Міллер, 1979

Чому людина, якою всі захоплюються, лишається наодинці з порожнечею, щойно перестає бути першою? Аліс Міллер двадцять років слухала таких людей і побачила в них спільну історію: чутлива дитина рано навчилася давати батькам те, чого їм бракувало, і заплатила за це своїми почуттями. Книжка пояснює, як це відбувається, чому успіх не повертає втраченого і як приниження, яке не вдалося прожити, переходить до наступного покоління.

Кому підійде

Для тих, хто звик бути надійною, чуйною і успішною людиною, але за похвалою відчуває порожнечу, і для тих, хто виховує дітей.

Як можна любити те, чого ти не знаєш, те, чого ніхто ніколи не любив?

Відмінник, якому порожньо

Людина все робить добре, а часто блискуче. Нею захоплюються, їй заздрять, у неї виходить усе, за що вона береться. Але варто їй перестати бути першою, як приходять порожнеча, сором і відчуття, що життя позбавлене сенсу. При цьому про дитинство вона говорить упевнено: воно було щасливим, а батьки її розуміли.

Таких людей швейцарський психоаналітик Аліс Міллер двадцять років зустрічала у своїй практиці. Майже всі вони ще до року вміли проситися на горщик, а багато хто у віці від півтора до п'яти років уже допомагав няньчити молодших. Батьки ними пишалися. Звідки ж порожнеча?

Міллер відповідає так: обдарованість тут не хист до музики чи математики, а рідкісна чутливість до чужих почуттів. Дитина з такими «антенами» рано вловлює, чого потребує мати, і стає тією, кого хочуть бачити. У дитинстві це зберігає їй любов, а потім може коштувати їй себе.

Пізніше Міллер зізнавалася, що, працюючи над книжкою, почала розбирати і власне дитинство. Своє «щасливе дитинство» вона по-справжньому побачила, лише коли в зрілому віці почала малювати.

Мати, якій забракло дзеркала, шукає його в дитині

Міллер виходить з простої думки. Кожній дитині потрібно, щоб її бачили і приймали такою, якою вона є зараз, з її злістю, ревнощами і страхом. Цю потребу вона вважає законною, а не примхою. Словом «мати» вона називає найближчого дитині дорослого; це може бути й батько.

Біда починається, коли дорослий сам у дитинстві такої уваги не отримав. Тоді він несвідомо шукає її у власної дитини: та завжди поруч, не може піти і дивиться знизу вгору. Немовля повністю залежить від батьків і, як пише Міллер, тягнеться до них, як паросток до сонця.

Чутлива дитина вгадує, якої ролі від неї чекають, і грає її. Вона втішає матір, дає їй поради, бере на себе молодших. За це її люблять, і вона почувається потрібною. Міллер наголошує: злі батьки тут ні до чого. Мати може бути освіченою, турботливою і щиро бажати добра, а того, чого недоотримала в дитинстві, вона однаково шукає через дитину.

Читати в Livria

Про автора

Аліс Міллер (1923-2010) багато років працювала психоаналітикинею у Швейцарії. У 1988 році вона вийшла з психоаналітичних асоціацій, бо, за її словами, психоаналітична теорія приховує правду про жорстоке поводження з дітьми.

Усі книги автора: Аліс Міллер

Поняття з книги

  • психоаналітик
  • Віннікотт
  • Майя
  • грандіозність
  • депресія
  • психоаналіз
  • обдарованість: У цій книжці не хист до наук чи мистецтва, а особлива чутливість дитини до почуттів і потреб дорослих. Так розуміє це слово авторка.
  • хибне Я: Поняття Віннікотта, яке використовує Міллер: образ, який людина з дитинства показує іншим, бо саме цього від неї чекають.
  • справжнє Я: У книжці: власні почуття, бажання і пориви людини, які в дитинстві довелося приховати, іноді навіть від самої себе.
  • горювання: У книжці: здатність прожити смуток за тим, чого в дитинстві не було, замість того щоб ховати його за ілюзією щасливого дитинства.

Усі поняття

Схожі книги