Головні ідеї книги

У тіні вічної краси

Кетрін Бу, 2012

У 2008 році юний торговець вторсировиною з нетрів біля аеропорту Мумбаї потрапляє під неправдиве звинувачення після того, як сусідка підпалює себе. Журналістка Кетрін Бу понад три роки стежила за мешканцями цих нетрів і записала їхні справжні історії. Книжка показує, від чого в Індії, яка багатіє, залежить, хто підніметься, а хто впаде.

Кому підійде

Читачам, яким цікаво, що стоїть за словами про економічне зростання. І тим, хто хоче розібратися, чому в нерівних містах бідні так рідко об'єднуються.

Ти коли-небудь думаєш, дивлячись на людину, слухаючи її: а чи є в неї насправді життя?

Хлопець, який сховався у смітті

Липнева ніч 2008 року, нетрі біля аеропорту Мумбаї. До хатини родини Хусейн іде поліція, і юний Абдул ховається в сараї серед пляшок і картону, які скуповує в збирачів сміття. Сусідку, жінку на милицях, забрали з опіками. Вона підпалила себе сама, але звинуватила його родину.

Це Аннаваді: триста тридцять п'ять хатин і близько трьох тисяч людей на землі управління аеропортів. Навколо п'ять розкішних готелів, а з дороги нетрі затуляє стіна з рекламою плитки і словами «прекрасна назавжди».

Кетрін Бу, журналістка The New Yorker, з листопада 2007 по березень 2011 року стежила за життям кількох родин Аннаваді. Усі імена в книжці справжні, думки героїв записано з їхніх слів. Жалісливі картинки злиднів її не цікавлять. Вона питає: кому в Індії, що багатіє, вдається вибратися з бідності, кому ні і чому.

Удача з бід, які минули

Абдул сортує сміття років із шести: у батька хворі легені. Він ділить куплене на шістдесят видів паперу, пластику і металу, метал упізнає за дзвоном, пластик — за запахом. Узимку 2008 року брухт у ціні, він заробляє п'ятсот рупій на день, близько одинадцяти доларів, і родина вносить перший внесок за ділянку в передмісті Васаї.

У Абдула є теорія. Доля в Аннаваді залежить не тільки від того, як людина працює, а й від того, яких нещасть їй вдалося уникнути. Пристойне життя, за його словами, — це потяг, який тебе не збив, і малярія, яка тебе обминула.

Сусід Раджа Камбле чистив громадські туалети, і це була постійна робота. Це рідкість: за офіційними мірками бідних тут майже немає, але постійна робота є в шести людей із трьох тисяч. Потім у Камбле відмовило серце. Хірург державної лікарні зажадав хабара: шістдесят тисяч рупій за клапан. Камбле місяцями збирав гроші і помер, так і не дочекавшись операції.

За спостереженням Бу, на кожних двох мешканців, які потроху піднімаються, припадає один, який стрімко падає. Незабаром стрімко падати почне сам Абдул.

Читати в Livria

Про автора

Кетрін Бу, американська журналістка, штатна авторка журналу The New Yorker, двадцять років пише про життя бідних. Лауреатка Пулітцерівської премії; ця книжка — її перша.

Усі книги автора: Кетрін Бу

Поняття з книги

  • Хусейн
  • Мумбаї: Найбільше місто Індії і її фінансова столиця, на західному узбережжі країни. Раніше називалося Бомбей.
  • Аннаваді: Невеликі нетрі біля міжнародного аеропорту Мумбаї, на землі управління аеропортів. Засновані в 1991 році; до 2008 року там жили близько трьох тисяч людей.
  • Васаї: Передмістя Мумбаї, де родина Хусейн внесла внесок за ділянку землі. Гроші після суду пропали: ділянку продали іншій родині.
  • Камбле: Раджа Камбле, прибиральник громадських туалетів з Аннаваді. Не зміг зібрати грошей на новий серцевий клапан і помер.
  • Шейх: Фатіма Шейх, сусідка Хусейнів, жінка з хворою від народження ногою. У липні 2008 року підпалила себе і звинуватила сусідів; померла в лікарні.
  • Вагхекар: Аша Вагхекар, мешканка Аннаваді й активістка партії Шів Сена, яка стала фактичною господинею нетрів. Її дочка Манджу навчається в коледжі.
  • Відарбха: Посушливий сільський край на сході штату Махараштра, звідки родом Аша. Відомий боргами і самогубствами фермерів.
  • Гайквад: Бхімрао Гайквад, чиновник департаменту освіти Махараштри. Через підставні організації виводив гроші державної програми навчання дітей.
  • Сарва Шікша Абхіян: Індійська державна програма загальної початкової освіти. Мала привести до школи дітей, які працюють, дівчат і дітей з інвалідністю.
  • лакха: Лакх — індійська одиниця лічби, що дорівнює ста тисячам. 4,7 лакха рупій — це 470 тисяч рупій.
  • Манджу: Манджу Вагхекар, дочка Аші, єдина студентка коледжу в Аннаваді. Безкоштовно вела у своїй хатині школу для бідних дітей.
  • Шарма: Суніл Шарма, хлопчик-збирач сміття з Аннаваді. Був у притулку, повернувся в нетрі, якийсь час крав метал в аеропорту.
  • Калу: Прізвисько п'ятнадцятирічного Діпака Рая, злодія металу і друга Суніла. Знайдений мертвим біля воріт Air India; поліція записала смерть від туберкульозу.
  • Шетті: Санджай Шетті, шістнадцятирічний хлопець із дороги біля Аннаваді. Бачив напад на Калу, після побоїв у поліції отруївся.
  • Донгрі: Район Мумбаї, де розташований міський ізолятор для неповнолітніх. Туди відправили Абдула до суду.

Усі поняття

Схожі книги