Це почалося не з тебе. Як ми успадковуємо негативні сценарії нашої родини і як зупинити їхній вплив
Марк Волінн, 2016
Двадцятирічний Джессі перестав спати після свого дев'ятнадцятого дня народження: прокидався о 3:30, мерз і боявся більше не прокинутися. Розгадка знайшлася в долі дядька, якого він ніколи не бачив. Марк Волінн показує, як біди батьків, бабусь і дідусів можуть жити в нащадках, і вчить шукати їх за словами, якими людина описує свій найсильніший страх.
Кому підійде
Для тих, хто роками живе з тривогою, страхом або невдачами, які повторюються знову і знову, і не знаходить їм причини у власному житті. І для всіх, кому цікаво, що ми отримуємо від родини, крім кольору очей.
Коли власні страждання заганяють нас у глухий кут, треба запитати себе: чиї почуття я насправді переживаю?
Сліпота, яка відправила його додому
У тридцять чотири роки Марк Волінн почав сліпнути. Одного разу просто в офісі на нього опустилася темрява, а в наступні тижні ліве око бачило дедалі гірше, і обличчя перехожих перетворилися на сіру пелену. Лікарі поставили діагноз: центральна серозна ретинопатія. Причина невідома, лікування немає. У голові крутилися ті самі слова: самотній, безпорадний, розчавлений.
Він покинув бізнес і поїхав до Південно-Східної Азії. Три роки медитував, постив, переїжджав від учителя до вчителя. Одного разу, відстоявши довгу чергу до духовного наставника, він почув зовсім не те, на що чекав: «Їдь додому. І зателефонуй матері й батькові». Він розлютився, але інший учитель згодом сказав йому майже те саме.
Вдома мати мимохідь згадала, що, коли йому було близько двох років, її на три тижні поклали до лікарні. Відтоді її обійми здавалися йому пасткою. А троє з його бабусь і дідусів рано втратили матерів. Слова «самотній» і «безпорадний» виявилися давнішими за нього самого. За словами автора, коли він помирився з батьками, зір поступово повернувся, хоча офтальмолог досі не розуміє, як він бачить з такими рубцями на сітківці.
Понад двадцять років Волінн працює з людьми, яким не допомогли роки лікування депресії, тривоги, фобій і безсоння. Він навчався в німецького психотерапевта Берта Геллінгера і спирається на дослідження того, як стрес передається дітям. Його головна думка: частина наших страхів і бід, що повторюються, може починатися не в нашому житті, а в непрожитому горі батьків, бабусь і дідусів. Підказку дають слова, якими людина описує свій найсильніший страх. Автор називає такі слова одним поняттям: ключова мова. Попереду — історії його клієнтів, дослідження, їхні межі і чотири кроки, які можна пройти самостійно. Почнімо.
Безсоння, яке почалося за тридцять років до Джессі
Джессі було двадцять, а мав він вигляд тридцятирічного. Відмінник і перспективний спортсмен, він понад рік майже не спав, покинув коледж і втратив стипендію. Троє лікарів, двоє психологів і клініка сну не знайшли причини. Усе почалося після дев'ятнадцятого дня народження: він прокинувся о 3:30, його тіпало від холоду, і жодні ковдри не зігрівали. Прийшов страх, якого він раніше не знав: «Якщо я засну, я більше ніколи не прокинуся».
Волінн зачепився за одне слово. Джессі сказав, що він «мерз». Тоді Волінн запитав: чи не було в родині біди, пов'язаної з холодом, зі сном або з віком дев'ятнадцять років? Джессі згадав, що нещодавно мати розповіла йому про дядька Коліна, старшого брата батька. У дев'ятнадцять років Колін перевіряв лінії електропередачі в снігову бурю на півночі Канади і замерз насмерть. Для нього заснути означало померти. Родина так горювала, що перестала вимовляти його ім'я, і Джессі про нього навіть не чув.
Уяви лист, який не встигли вручити: адресата немає, і пошта роками носить його наступним мешканцям. Так автор бачить непрожите горе. За його словами, коли біда надто тяжка, родина від неї закривається, але уламки почуттів не зникають, а знаходять того, хто народився пізніше. Найчастіше вони проступають у дивних деталях: у віці, в якому почався симптом, у слові, яке не пасує до твого життя.
Помилка в тому, щоб шукати причину тільки у власній біографії. Волінн зауважує, що люди роками розбирають своє дитинство і не знаходять відповіді, бо її там немає. Він пропонує інше: прислухатися до своєї скарги як до чужих слів. Коли почався симптом? Скільки тобі було років? Чи не сталося з кимось у родині чогось схожого в тому самому віці?
Для Джессі цей зв'язок став поворотом. Але, з досвіду автора, самого розуміння зазвичай замало. Як Джессі відокремив свій сон від долі дядька, розповімо згодом.
Про автора
Марк Волінн — американський фахівець зі спадкової сімейної травми, керує Інститутом сімейної констеляції в Сан-Франциско. Понад двадцять років проводить семінари та індивідуальні сесії. Навчався у Берта Геллінгера.
Усі книги автора: Марк Волінн
Поняття з книги
- ПТСР
- Кортизол
- Нейропластичність
- Центральна серозна ретинопатія: Хвороба ока, за якої під сітківкою збирається рідина і зір затуманюється. Автор пише, що причина його хвороби була невідома.
- Геллінгер: Берт Геллінгер (1925–2019), німецький психотерапевт, у минулому католицький священник, автор методу сімейних розстановок. Волінн навчався в нього.
- Ключова мова: Поняття автора, а не науковий термін: емоційно заряджені слова, жести й симптоми, які, за Волінном, ведуть до непрожитої травми в житті людини або її родини.
- Джессі: Клієнт автора, який страждав на безсоння. Волінн змінив імена всіх клієнтів у книжці.
- Колін: Дядько Джессі, старший брат його батька, який загинув у дев'ятнадцять років у снігову бурю.
- Еморі: Університет Еморі, приватний дослідницький університет в Атланті, США.
- Ацетофенон: Органічна речовина з квітковим запахом. Автор порівнює її аромат із запахом квітучої вишні.
- Єгуда: Рейчел Єгуда, професорка психіатрії та нейробіології медичної школи Маунт-Сайнай у Нью-Йорку. Досліджує посттравматичний стресовий розлад і його сліди в дітей людей, що пережили травму.
- Голокост: Знищення нацистами близько шести мільйонів євреїв Європи під час Другої світової війни.
- Епігенетика: Наука про те, як середовище і досвід вмикають і вимикають гени, не змінюючи самої послідовності ДНК.
- Мансуй: Ізабель Мансуй, нейробіологиня з Цюриха, досліджує, як наслідки стресу передаються наступним поколінням у мишей.
- Тодд: Син клієнта автора, хлопчик з незрозумілою агресією.
- Ерл: Батько Тодда, клієнт автора.
- Несвідома лояльність: Поняття з підходу Геллінгера, а не діагноз: неусвідомлена вірність долі когось із родини, через яку людина повторює його біди.
- Гевін: Клієнт автора, який повторив фінансовий крах свого батька.
- Карсон: Клієнт автора, пожежник, який страждав на панічні атаки.
- Ключова скарга: Поняття автора: головна проблема людини, описана її власними словами. Перша позначка на мапі ключової мови.
- Ключові описи: Поняття автора: прикметники й короткі фрази, якими людина описує матір і батька. За Волінном, вони видають невисловлені почуття до батьків.
- Ключова фраза: Поняття автора: коротке речення, у якому звучить найсильніший страх людини. За Волінном, у ньому лишається слід непрожитої травми.
- Ключова травма: Поняття автора: подія в ранньому житті людини або в історії її родини, яка, за Волінном, стоїть за її ключовою мовою.
- Питання-міст: Прийом автора: найсильніший страх перетворюють на питання про родину, щоб знайти того, хто мав схожі почуття.
- Генограма: Схема родинного дерева: чоловіків позначають квадратами, жінок — кружечками, а поруч записують важливі події їхнього життя.
- Дойдж: Норман Дойдж, канадський психіатр і психоаналітик, автор книжки про нейропластичність The Brain That Changes Itself.
Усі поняття
Схожі книги
- Маленькі нариси про любов і чесноту, Гевлок Елліс
- Любов і шлюб, Еллен Кей
- Люби себе, байдуже, з ким ти, Єва-Марія Цуркур
- Повноліття кохання, Едвард Карпентер
- Розмноження в неволі. Як поєднати еротику і побут, Естер Перель
- Чоловіки з Марса, жінки з Венери, Джон Грей
- Джейн Ейр, Шарлотта Бронте
- Чайка Джонатан Лівінгстон, Річард Бах
Читати в Livria