Як заробити гроші, будучи лінивим
Джо Карбо, 1973
Вісімнадцять годин на день, сім днів на тиждень, а в результаті борг у п'ятдесят тисяч доларів. Джо Карбо вибрався з цієї ями не новими змінами, а системою з двох половин. Тут її розкладено по кроках: як підняти стелю доходу, яку ставиш собі власноруч, як записати цілі й щодня їх повторювати, як швидко ухвалювати рішення і як побудувати справу, що продає без тебе.
Кому підійде
Для тих, у кого роботи дедалі більше, а грошей не додається, і хто хоче зрозуміти, що робити замість нових змін. І для тих, хто давно думає про власну справу, але не знає, з чого почати без капіталу.
Більшість людей настільки зайняті тим, щоб заробити на життя, що їм ніколи заробити гроші.
Більше роботи, а грошей стільки ж
Тобі знайоме це відчуття? Рік у рік роботи стає більше, а грошей майже не додається. Ти береш зайві зміни, затримуєшся, відповідаєш на листи у вихідні, але наприкінці місяця на рахунку та сама сума, що й торік. Здається, що багатство дістається тим, хто народився з капіталом, удачею чи особливим талантом.
Джо Карбо думав так само. Дванадцять років він працював на телебаченні: вів рекламні передачі й продавав з екрана вживані машини та ділянки землі. Вісімнадцять годин на день, сім днів на тиждень. А в результаті в нього були орендований будинок у поганому районі, дружина, восьмеро дітей і борг у п'ятдесят тисяч доларів.
За кілька років у цієї ж людини були будинок на березі, два човни й офіс із видом на пляж. У 1973 році він розповів, як це сталося, у книжці з зухвалою назвою «Шлях лінивого до багатства».
Слово «лінивий» тут означає не «нічого не робити». Карбо називає лінню відмову продавати свої години. Лінивий шлях тримається на двох опорах: спершу змінити те, що в голові обмежує дохід, а потім зробити справу, яка приносить гроші без твоєї присутності.
Чому це важливо? Бо зайві години впираються в межу: у добі їх лише двадцять чотири. Якщо дохід прив'язаний до часу, втома зростає швидше за гроші.
Карбо не обіцяє легких грошей без зусиль. Він пропонує працювати інакше: менше годин, але кожен крок точніший. Далі ти побачиш, як він це робив і що з цього можна повторити вже цього тижня.
Стеля, яку ти носиш із собою
Чому одні заробляють утричі більше за інших, хоча працюють не довше? Карбо вважав, що відповідь не в навичках і не в удачі. Відповідь у тому, яку суму людина подумки вважає «своєю».
Він називав це образом себе: картиною, яку ти носиш у голові про те, хто ти і що тобі під силу. На думку Карбо, цей образ складається в дитинстві з чужих слів і страхів. «Гроші псують людей», «вище голови не стрибнеш», «нам таке не по кишені». Фрази забуваються, а висновок лишається.
Приклад із його роботи з клієнтами. Карбо робив рекламу для автосалону Ford, і керівник розповів йому цікаву річ. Кожен продавець місяць за місяцем, рік за роком отримував приблизно однакові комісійні. Один стабільно заробляв більше, інший стабільно менше. І суми дивовижно збігалися з тим, чого кожен від себе очікував.
Що з цього випливає? Якщо продавець, звиклий до скромної суми, раптом продає більше, ніж зазвичай, він непомітно збавляє темп. Якщо продає менше, починає старатися сильніше. Дохід тримається біля звичної цифри, як вода в посудині тримається на одному рівні.
Карбо пояснював це так: несвідоме не сперечається і не перевіряє, а сприймає за факт те, що йому повторюють. Він навіть називав цю частину розуму «ідіотом», який вірить усьому. Це образ автора, а не наукова модель. Але спостереження за продавцями зрозуміле й без теорії: зайві години не піднімають стелю, вони її лише підтверджують.
Як помітити свою стелю:
• Сума, що повторюється. Твій дохід багато років тримається в одних межах, хоча робота змінюється.
• Голос із дитинства. Про гроші в тебе напоготові фраза, яку повторювали дорослі.
• Ніяковість. Тобі незручно назвати суму вдвічі більшу за нинішню, навіть подумки.
Що з цим робити? Спершу чесно назви дві цифри: скільки ти заробиш цього року, якщо все піде як зазвичай, і скільки хочеш натомість. Перша цифра і є твоя стеля. Потім випиши фрази про гроші, що звучать у тебе в голові, і поруч із кожною напиши протилежну, в теперішньому часі: не «нам таке не по кишені», а «я можу собі це дозволити».
Звідси перший крок системи: не нова робота, а нова цифра в голові. Як її туди помістити, Карбо показав на власному житті.
Про автора
Джо Карбо (1925–1980) був американським рекламістом і видавцем із Каліфорнії. Дванадцять років працював у телевізійній рекламі, а потім побудував справу на продажах поштою.
Читати в Livria
