Головні ідеї книги

Радість руху. Як фізичні вправи допомагають знайти щастя, надію, зв'язок і сміливість

Келлі Макґоніґал, 2019

Чому після довгої пробіжки хочеться обійняти весь світ, а танець у такт із незнайомцями робить їх майже рідними? Психологиня Келлі Макґоніґал зібрала дослідження й історії людей, для яких рух став опорою. Її книжка пояснює, як тіло винагороджує нас за зусилля і чому радість руху так часто виявляється радістю бути разом.

Кому підійде

Для тих, хто вважає, що спорт не для них, і для тих, хто вже тренується, але хоче зрозуміти, чому рух так змінює настрій. І для всіх, кому бракує людей поруч.

Ейфорія бігуна насправді не про біг. Це ейфорія наполегливості.

Двадцять два роки й двері до зали аеробіки

Аспірантці-психологині двадцять два роки, вона сором'язлива і з дитинства живе з тривогою. За кілька хвилин у неї відбір в інструкторки групової аеробіки. Усі зв'язки рухів відрепетирувані до автоматизму, але живіт зводить, і хочеться піти додому. Вона лишається.

Ця аспірантка і є Келлі Макґоніґал. Майже двадцять років вона веде групові тренування, а для цієї книжки шукала відповідь на одне запитання: чому рух робить нас щасливішими?

Відповідь виявилася ширшою за звичне «ендорфіни піднімають настрій». Авторка вважає, що тіло винагороджує нас за рух, бо для наших предків рухатися й означало брати участь у житті. Як випливає з книжки, ця радість пов'язана із самим рухом, а не з доброю фізичною формою. А більша її частина виявляється радістю зв'язку з іншими людьми.

Далі ти дізнаєшся, чому ейфорія бігуна зовсім не про біг, скільки тижнів треба, щоб полюбити тренування, і звідки береться сміливість.

Чому собакам біг на радість, а тхорам ні

Антрополог Девід Райхлен замислився: що змушувало наших предків годинами йти й бігти за здобиччю, якщо мозок любить берегти сили? Він припустив, що ейфорія бігуна була винагородою за наполегливість.

У дослідах Райхлена нічого не змінювала ні повільна півгодинна ходьба на біговій доріжці, ні біг на межі сил. А після спокійного бігу в крові втричі зріс рівень особливих речовин: ендоканабіноїдів. Вони пом'якшують біль і тривогу, і їхню дію імітують коноплі.

Потім на доріжку вийшли собаки, чиї предки заганяли здобич, і тхори, які полюють без довгої погоні. У собак рівень зріс, у тхорів ні. Схоже, природа заохочує той темп, у якому колись здобували їжу. Це гіпотеза вченого, але вона пояснює, чому не тішать ні лінива прогулянка, ні виснажливий ривок.

Звідси висновок авторки: ейфорію бігуна дарує не біг, а наполегливість. Наприклад, літня жінка на ім'я Джулія живе з рідкісною хворобою, яка порушує рівновагу. Щоранку вона проходить 500 метрів і піднімається на 140 сходинок свого будинку. Джулія запевняє, що ловить від цього справжній кайф. Щоб отримати цю винагороду, досить щонайменше двадцять хвилин займатися тим, що помірно важко саме для тебе.

У цієї хімії є й друга дія. За даними, які наводить Макґоніґал, ендоканабіноїди роблять спілкування приємнішим. У дні тренувань люди частіше розповідали про добре спілкування з друзями й родиною.

Читати в Livria

Про автора

Келлі Макґоніґал: психологиня здоров'я, викладає у Стенфордському університеті й майже двадцять років веде групові тренування. Авторка книжки «Сила волі».

Усі книги автора: Келлі Макґоніґал

Поняття з книги

  • Ендорфіни
  • Джулія
  • Дофамін
  • Райхлен: Девід Райхлен, американський антрополог з Університету Аризони. Вивчає, як еволюція зробила людину витривалим бігуном. У своїх дослідах перевіряв, чому біг буває приємним.
  • Ендоканабіноїди: Речовини, які виробляє мозок. Вони пом'якшують біль і тривогу; їхню дію імітують речовини конопель.
  • Гефеле: Нора Гефеле, американка, податкова бухгалтерка. Почала змагатися в ходьбі й бігу після п'ятдесяти й пробігла понад вісімдесят напівмарафонів.
  • Система винагороди: Мережа відділів мозку, яка відповідає за задоволення й бажання повторити приємне. У ній важливу роль відіграє дофамін.
  • Рецептори: Молекули на поверхні клітини, які вловлюють певну речовину, наприклад дофамін, і передають клітині сигнал.
  • Тарр: Бронвін Тарр, психологиня, яка вивчає, як танець і синхронні рухи зближують людей.
  • Маражо: Великий острів у гирлі Амазонки, у Бразилії.
  • Карімбо: Народний танець бразильського штату Пара, який танцюють під барабани, флейту й гітару.
  • Синхронність: Збіг у часі. Тут: коли люди одночасно роблять однакові рухи в одному ритмі.
  • Іванума: Прибережне місто в Японії. 2011 року дуже постраждало від землетрусу й цунамі.
  • Мерріфілд: Кеті Мерріфілд, мати чотирьох дітей, яка в сорок чотири роки вперше пройшла смугу перешкод Tough Mudder.
  • Tough Mudder: Серія масових забігів із перешкодами: учасники повзуть у багнюці, стрибають у крижану воду, лізуть через стіни й допомагають одне одному.
  • Норріс: Кейті Норріс, американська пасторка унітаріанської церкви й тренерка з кросфіту.
  • Кросфіт: Система тренувань, де силові вправи, гімнастика й біг поєднані в короткі інтенсивні заняття, часто в групі.
  • Лоланд: Сігмунд Лоланд, норвезький філософ, фахівець з етики спорту.

Усі поняття

Схожі книги