Суспільство втоми. Негативний досвід в епоху надмірного позитиву
Бьон-Чхоль Хан, 2010
Чому ми так втомлюємося, хоча ніхто нас не змушує? Філософ Бьон-Чхоль Хан вважає, що людей сьогодні виснажує не заборона, а нескінченне «ти можеш». У цій короткій книжці він пояснює, як людина стала сама собі наглядачем і чому порятунок може прийти від нудьги, паузи й особливої, спільної втоми.
Кому підійде
Для тих, хто вимотується, навіть коли ніхто нічого не вимагає. І для всіх, кому цікаво, чому світ, де «все можливо», так втомлює.
Помилково вірити, що чим людина активніша, тим вона вільніша.
Сил немає, хоча ніхто не змушував
Уяви звичайний вечір. Начальник давно пішов додому, ніхто нічого не вимагає. Але в голові все одно список: дописати звіт, сходити на тренування, відповісти друзям, прочитати корисну книжку. Усі ці справи ти призначаєш собі без чужої підказки. Сил уже немає, а зупинитися соромно.
Філософ Бьон-Чхоль Хан починає свою коротку книжку з простої думки: кожна епоха має свої головні хвороби. Була епоха бактерій, і вона скінчилася з винайденням антибіотиків. Вік вірусів Хан теж вважає пройденим. А початок XXI століття, за його словами, визначають депресія, синдром дефіциту уваги та гіперактивності, межовий розлад особистості та вигорання.
Головна думка книжки несподівана. Хан вважає, що ці хвороби приходять не від ворога і не від заборон. Їх спричиняє надмір «так»: забагато можливостей, завдань, повідомлень і закликів «ти все можеш». Хан має для цього своє слово: позитивність. Звучить приємно, але саме вона, на думку автора, виснажує нас сильніше за будь-яку заборону.
Далі в книжці будуть Прометей з орлом і дикий звір, який ні на що не може задивитися. Потім з'являться людина, яка з нудьги вигадала танець, і писар Бартлбі з його дивним «Я б волів відмовитися». А наприкінці — дві дуже різні втоми, і одна з них, хоч як дивно, лікує.
Ворог, від якого не захистять стіни
Двадцяте століття Хан називає імунологічним, тобто влаштованим як імунітет. Імунітет ділить усе на своє і чуже і нападає на чуже. Так жило і суспільство: свої й вороги, усередині та ззовні. Холодна війна теж трималася на цій схемі нападу й захисту, стін і кордонів. Чуже відштовхували за те, що воно чуже, навіть якщо воно нічим не загрожувало.
За тією самою схемою влаштоване щеплення. В організм вводять маленький шматочок чужого, щоб тіло навчилося захищатися. Людина добровільно завдає собі невеликої шкоди, щоб урятуватися від набагато більшої.
Французький філософ Жан Бодріяр описував, як змінювався образ ворога. Спершу це вовк, від якого будують стіни. Потім щур, з яким борються чистотою. Потім жук і, нарешті, вірус, який ховається всередині самої системи. Хан зауважує, що навіть вірус — усе ще ворог, чужинець.
Хан вважає, що ця епоха минає. Чуже більше не лякає, воно стало екзотикою. Турист їде в далеку країну не оборонятися, а дивитися. Нова небезпека приходить зсередини, з надміру одного й того самого. Автор перелічує її джерела: перевиробництво, перевантаження і надмір спілкування.
Той самий Бодріяр писав про «огрядність» сучасних систем: інформації, зв'язку й виробництва. Хан додає, що на огрядність не буває імунної реакції. Можна уявити це так: зайвий шматок торта не схожий на ворога, і тіло не виставляє проти нього захисту, воно просто важчає. Із зайвим листом, зайвим завданням і зайвою серією серіалу відбувається те саме.
За словами Хана, надмір теж чинить насильство, але таке насильство не виключає, а виснажує. Ворога зі зброєю видно здалеку. Тиск надміру майже непомітний, бо він росте в мирному й толерантному суспільстві й виглядає як достаток. Тому хвороби нашого часу Хан називає не інфекціями, а інфарктами: душа відмовляє від перевантаження, як серце.
Що це змінює для тебе? Причину втоми зазвичай шукають ззовні: у начальникові, місті, чужих людях. Хан пропонує подивитися в інший бік. Іноді виснажує не те, що на нас нападає, а те, чого забагато і на що ми самі кажемо «так».
Про автора
Бьон-Чхоль Хан — німецький філософ корейського походження. За останнє десятиліття він став дуже популярним на Заході. Його книжки перекладають багатьма мовами.
Усі книги автора: Бьон-Чхоль Хан
Поняття з книги
- Синдром дефіциту уваги
- Вигорання
- Імунітет
- Мелвілл
- Волл-стріт
- Бартлбі
- Багатозадачність
- Шабат
- Кафка
- Межовий розлад: Межовий розлад особистості: стан, за якого в людини дуже нестійкі почуття, стосунки з людьми й уявлення про себе.
- Позитивність: Слово Хана для надміру «так»: можливостей, завдань, інформації та закликів «ти можеш», які нічим не врівноважені. Це термін автора, а не психологічне поняття.
- Холодна війна: Протистояння США та СРСР з їхніми союзниками після Другої світової війни, яке тривало до початку 1990-х років.
- Бодріяр: Жан Бодріяр, французький філософ і соціолог. Писав про те, як змінювався образ ворога, і про «огрядність» сучасних систем.
- Фуко: Мішель Фуко, французький філософ. Вивчав, як суспільство керує людьми через в'язниці, лікарні, школи й казарми.
- Дисциплінарне суспільство: Суспільство заборон і наказів, як його описав Мішель Фуко: в'язниці, казарми, фабрики, де людину тримають у рамках ззовні.
- Суспільство досягнень: Так Хан називає сьогоднішнє суспільство: у ньому панує не заборона, а слово «можеш», і кожен підганяє себе сам. Це поняття автора.
- Прометей: Герой давньогрецького міфу. Він скутий, а орел пожирає його печінку, яка постійно відростає.
- Самоексплуатація: Слово Хана: людина вичавлює із себе всі сили, і ніхто її до цього не змушує. Вона сама собі господар і сама собі працівник.
- Еренберг: Ален Еренберг, французький соціолог, автор книжки «Втома від себе» про те, як у сучасному суспільстві поширилася депресія.
- Беньямін: Вальтер Беньямін, німецький філософ і критик. Називав глибоку нудьгу птахом, який висиджує яйце досвіду.
- Ніцше: Фрідріх Ніцше, німецький філософ, автор книжок «Так казав Заратустра» і «Сутінки ідолів».
- Гіперактивність: Тут: неспокійна, гарячкова діяльність без пауз, коли людина відгукується на кожен сигнал.
- Апатія: Стан, коли людині все байдуже і нічого не хочеться.
- Гандке: Петер Гандке, австрійський письменник і драматург. Його «Есей про втому» Хан докладно розбирає в останньому розділі.
- Роз'єднувальна втома: Вираз Петера Гандке: самотня втома, за якої люди віддаляються одне від одного і не можуть навіть поговорити.
- Фундаментальна втома: Вираз Петера Гандке: спокійна втома, яка послаблює хватку «я», відкриває людину світові та зближує з іншими.
- Натюрморт: Картина, на якій зображено нерухомі предмети: квіти, фрукти, посуд, іноді комах.
Усі поняття
Схожі книги
- Сміливість не подобатися. Як полюбити себе, знайти своє покликання і обрати щастя, Ічіро Кішімі, Фумітаке Коґа
- П'ята гора, Пауло Коельйо
- Весела наука, Фрідріх Ніцше
- Пастка щастя. Як перестати хвилюватися й почати жити, Расс Гарріс
- Душа людини. Її здатність до добра і зла, Еріх Фромм
- Серце вчення Будди. Як перетворити страждання на спокій, радість і звільнення, Тік Нат Хан
- Харизма. Як впливати, переконувати і надихати, Олівія Фокс Кабейн
- Криза комфорту. Прийми дискомфорт і поверни собі дику, щасливу й здорову природу, Майкл Істер
Читати в Livria